Тема: шанобливе ставлення до буфетного гнома який у всі століття живе в реальній дитячій уяві. Ідея: возвеличення почуття пошани, любові до гнома як сімейної реліквії. Основна думка: дитинство — це чарівний, дивовижний час кожної людини, коли вона сприймає все казкове, цікаве, навіть гнома, що «нашіптує … казки».
Епітет: буфетний гном; м’ятні гостинці, добрий знайомий, чемні манери, засніжені ночі. Метафора: золотить сервізи, багріє його ковпачок; старий буфет, старенький буфетний гном, стара скринька, солодко спить, цвіркуном-музикантом риторичні оклики: «Ая-як!», «.. прислухайся!» Персоніфікація: гном живе, любить какао пить та смоктати цукерки, він знав дідуся, давав шоколадки, довго і солодко спить, клопочеться, бормоче, зітха, шарудить, тупа, плямка, нашіптує перелічення: «бормоче, зітха, шарудить» Анафора: І тупа, і плямка в куточку, і дзвонить в буфетні шибки, І в довгі засніжені ночі...
Объяснение:
