последовательность в тени забытых предков..​

Дружба — найкращий скарб Твори з мови

Дружба… Яке солодке та приємне слово. Якщо людина має справжнього дру­га, то вона вже по-справжньому щаслива.

Ось, наприклад, задзвонив телефон, і ти, спотикаючись, мчиш до слухавки. Бо це твій найкращий друг! Він тобі пропонує сходити в кіно на суперблокбастер, і ти кидаєш всі свої справи, пишеш батькам записку і в гарному настрої йдеш на зустріч. Якщо так, то ти володар найціннішого скарбу — дружби.

Хто ж такий справжній друг? Це людина, яка завжди говорить тобі правду, навіть коли вона не дуже приємна. Це людина, яка не пліткує в тебе за спиною, завжди прагне до Така людина завжди піднімає настрій, даруючи свою щиру та теплу посмішку. Якщо ти маєш таку людину, то ти повинен цінувати її, відповідати взаємністю, даруючи свою любов.

Оскар Вайльд казав: «Дружба набагато трагічніша від кохання: вона помирає ду­же довго». А й справді, як же буває боляче, коли тебе зраджує твій найкращий друг.

Справжня дружба будується довго, роками. Ця дружба перевірена багатьма чинниками: перешкодами, щастям та горем, заздрістю. Щоб дружба існувала довго, треба докладати багато зусиль для її розвитку, постійно підтримувати та берегти.

У XXI сторіччі ми, люди, трохи заблукали в поняттях. Адже з’явилась така тенденція називати друзями, наприклад, тих, з ким учора один раз зіграв у футбол на шкільному подвір’ї. Це неправильно, адже тоді людина не здатна розгледіти справжню дружбу і залишається самотньою.

Дружба — це такий крихкий скарб, тому треба берегти його і пам’ятати, що людина, яка не має друзів, не може претендувати на звання щасливої людини

Симоненко доводить, що щастя не лише в матеріальних благах, достатку. Людина має розуміти красу природи, прагнути жити в гармонії з навколишнім світом і собою. Поет звертається до нас: «Гляди ж, не проспи». Є люди, які думають, що в них все попереду, не поспішають робити добро іншим.Кожна людина — цілий світ. Людина замислюється — а чи так я живу? Що треба зробити, аби залишити по собі добру пам’ять? А сьогодні все для тебе, го­ворить поет, отож проживи життя гідно, достойно людини, передай нащадкам те, що дістав ти в спадок від пращурів.В. Симоненко сміливо ламав стереотипи, оспівуючи не полководців, героїв, керівників, а простих людей, які творять щоденний подвиг. Мільярди людей… усі вони неповторні й несхожі. Вони, як зірки на небі, де кожна горить незвичайним світлом. Він сміливо заявив: «На світі безліч таких, як я. Та я, Їй-Богу один». З точки зору ліричного героя, людина — це унікальна особистість з не­ повторним внутрішнім світом. Спеціально для неї створений весь світ, і потріб­но скористатися цим даром.Ця поезія спонукає до роздумів про кожного з нас: які ми є, чи відповідаємо тим критеріям людяності, які утверджує своєю поезією В. Симоненко. Треба гідно прожити життя, лишити добрий слід на землі, бо призначення людини — творити добро, жити відповідно до законів людської моралі.