есе „Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе” Василь Симоненко.​

     Проаналізувати вірш "Жовтень жовті жолуді" пропоную так: 
    Тема: розповідь про чарівність природи восени. 
     Ідея: природа - чудова та неповторна.
     Композиція: чітка, виразна, що складається з таких частин: вихідний момент (1-4 рядки), розвиток почуття (4-останній).
     Жанр: лірика (пейзажна) 
Художні засоби:
     Алітерація: повторення звука [ж] (назва); а також звуків [ш], [с], що створює атмосферу шуму, звуку листя, що восени шурхотить під ногами.
     Епітети: жовті жолуді, золоте есе, золотий кисет, золоті пожежі, золотими клешнями, золоту Родоз, золотим пожежником. Основний епітет - золотий, що передає велич та барви природи восени. 
     Персоніфікація: походжає дощ, жовтень...на базар несе, пише осінь...есе, набиває вітер золотий кисет.

Я думаю по максимуму реалізуватися під час свого існування виходячи зі своїх здатностей(здатностей, даних тобі від природи, "бога" ...), жити щасливо, приносячись користь всім живучої й одержуючи від цього подяка, у тому числі й грішми. Найбільша насолода людині приносить його творчість, оцінена навколишніми(і знову ж один з матеріальних ознак оцінки - гроші), отже більше щасливий(точніше насолоджується життям) той, хто по максимуму творить(створює, приносить користь і т.д.) корисна справа людям й одержує від цього винагорода...