Ставленя батькив до Остапа та Андрия​

Пісні здавнини,передавались з покоління,в покоління.З першого погляду це всього лиш пісня,але який велий вміст є вній!Скільки там історії.І скільки вони живуть,таке враження що вони безсмерті,вічно існують.Іменно піснями люди передавали нащадкам свої почуття,своє життя,їхні закони.Є багато надзвичайно хороших пісень,в яких є автори,є звичайні складені народом.Звичайно українська пісня є дуже важлива для нас,навіть завдяки пісням ми можемо дізнатись які в ниших нащадків були,обряди,традиції,закони,і яке загалом життя.З піснею і робота швидше йде,і веселіше,і приємніше працювати.На світі мабуть і немає людини якаб нелюбила пісню.

«Віють вітри, віють буйні» аналіз вірша Автор: Маруся Чурай Жанр: лірична пісня Тема «Віють вітри, віють буйні»: відтворення страждань дівчини за своїм милим. Ідея «Віють вітри, віють буйні»: возвеличення щирого почуття кохання. Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про смерть не забуде». Художні засоби «Віють вітри, віють буйні» Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться». Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе», «тяжко жити». Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?». Риторичний оклик: «Озовися!». У пісні «Віють вітри, віють буйні» передано почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску — без роси й на спеці. Вона страждає в розлуці з «милим-чорнобривим». Гли­боким ліризмом сповнені рядки з художнім паралелізмом («дерева гнуться» — «сльози не ллються»), з них починається твір, а фінал емо­ційно підсилюють риторичні звертання й оклики («Де ти, милий, чор­нобривий? Де ти? Озовися!»). Пісня має струнку будову, надзвичайно мелодійна. Іван Котляревський використав її як вступну арію Наталки Полтавки в однойменній опері.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/viyut-vitri-viyut-buyni-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua