Аналіз вірша Т. Коломієць "Дідів обід" Тема
Головна думка
Художні засоби :Епітети,
Метафора
Риторичні оклики
Звуконаслідування
Фразеологізми
Кількість строф
Рими

ДО ТЬ ПРОАНАЛІЗУВАТИ ВІРШ ЗА СХЕМОЮ! ​

Від виходу друком першого видання "кобзаря" і до сьогодні про т. шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів.з поетичною спадщиною т. шевченка я почала знайомитися ще в дитячому садочку, потім стала читати шевченка в школі. вірші, поеми, хвилювали мене, викликали співчуття. серед поетичних творів особливо пам'ятними для мене є поезії, які ніби відкривають внутрішній світ митця. перш за все це поезії "думи мої, думи мої". чому поезії, а не поезія? у т. шевченка є дві поезії з такою назвою, які, на мою думку, доповнюють одна одну і свідчать про незмінність поглядів поета на творчість та її призначення.перша поезія з такою назвою написана т. шевченком 1839 року в петербурзі. уже викупили тараса з кріпацтва, уже навчався він в академії художеств, а прагнення писати не покидало митця. чи потрібно його слово, його "діти", як називає шевченко поетичні рядки своїх віршів? і для кого? т. шевченко — син свого народу, відданий син своєї вітчизни, а тому і ставить перед собою митець завдання: думи мої, думи мої,квіти мої, діти! виростав вас, доглядав вас, —де ж мені вас діти? в україну ідіть, діти! в нашу україну.служити своїм словом рідному народові й вітчизні, будити в ньому волелюбність — таке завдання поета: за степи та за могили,що на україні,серце мліло, не хотілоспівать на чужині.а в однойменному вірші 1847 року "думами" поет називає вісті з україни, без яких він не може жити па засланні. це сум за рідшім краєм: думи мої, думи моїви мої єдині,не кидайте хоч ви менепри лихій годині. "думи мої, думи мої" 1839 року — це твір-програма поета. покладена на музику, ця поезія стала гімном творчості кобзаря. коли лунає шевченкове словю під ід музики, то мені теж хочеться встати і співати, — ось така сила — сила шевченкового слова.

Після прочитання вірша О. Ольжича "Захочеш - і будеш" я отримала досить позитивні враження, так як я багато чому навчилась. По - перше, в кожній людині прихована велика сила і треба навчитися її використовувати у своєму житті. По - друге, щоб домогтися чогось, треба лиш захотіти і попрацювати над проблемами, які заважають здійсненню певної мети. І по - третє, всі ми колись навчимося надавати блискавичність думкам і своїм рішенням, брати відповідальність за вчинки, якщо будемо терпеливими, впевненими у собі, цілеспрямованими, адже для цього потрібні час, надія та віра в себе.