Зробити діалог з Анною " Кольорові миші" ​

Моя країна - приклад великої мужності. Кожен з нас повинен піклуватися про неї , захищати її так не йти на чужину , не покидати її. Вона чудова своєю красою та відомими людьми .Такі як Т.Г. Шевченко ,Іван Котляревський та інші. Ми вже досить дорослі, аби замислюватися про своє майбутнє, своє і своєї Батьківщини. Я прагну стати корисним для свого народу, вирости громадянином з активною життєвою позицією, хочу впевнено орієнтуватися в проблемах сучасності, бачити перспективи розв’язання цих проблем. Для цього насамперед треба вчитися, любити свою державу, щоб обрана професія принесла якнайбільше користі.

Війна страшне слово. Війна… Як багато говорить це слово. Війна страждання ма-терей, сотні загиблих солдатів, сотні сиріт і родин без батьків, моторошні спогади людей. Та й нам, що не видели війни, не до сміху

Солдати служили чесно, без користі. Вони захищали отече-ство, рідних  і близьких. Жорстоко фашисти ставилися до російських людей, солдатам. .

У цьому путівнику фотографія камери катувань, а на стіні цієї моторошної кімнати напис: “Залиш надію всяк сюди вхідний”. Ці страшні рядки мене злякали, вони як погроза. Моторошно ста-новится на душі

Яке горе випробовували люди, коли в будинок прихо-дила похоронка. И все-таки такі родини сподівалися на те, що чоловіки й діти повернуться додому. Страшно при думці, що війна може початися. Адже вона не може тривати вічно.