Отже, великий подвиг '' маленьких людей" можна розглядати у двох випадках. По-перше, Петро Колодуб, командир, був маленькою, хворенькою людиною, але він був командир і жодного бою не програвав. Він робив справді великі речі! А ось візьмемо інший випадок. Дід Платон і дід Савка - перевізники, які перевозили втікачів на інший берег Десни. Робота на перший погляд не значна, але вони не спали довгі ночі, рятуючи. Коли до прийшли ще тоді воєнний Петро Колодуб і його військо з проханням перевезти, дід Платон почав їх повчати. Він говорив багато мудрих речей, але найголовніша була "Навіть якщо боїтеся, то прикуйте себе кайданати до пушки і стріляйте! Потрібно ненависті напитися, а не жалю до себе - ось ваше вино!" Саме це змусило команду не падати духом і це до Петрові стати командиром. Після того, до речі, германи вбили діда Платона і Савку. Вони пожертвували собою, щоб воєнні змогли врятуватися.
Відміть, будь ласка, як найкращу відповідь, якщо тобі не важко)
Объяснение:
Відповідь:
1. Колись рід Софійки мав інше прізвище. Яке ж прізвище мав тепер і чому так сталося? Колись рід дідуся Софійки мав прізвище Вишня, а випадково сплутали і записали як "Ягода". цитата: "Дідові папери у громадянську війну згоріли, мусив поновлювати Тоді ж і з моїм дідом оказія сталась: переплутали його прізвище і замість Вишні Ягодою записали".
2.У чому звинувачував Яків Кулаківський Лизавету Львівну? - у марнотратстві. Цитата: – Ну, Лизавето Львівно, це ви нині розорили нас не на жарт! – гнівно мовив чоловік до дру-жини.
3.За що Лизавета Львівна хвалила свого сина Васюню - за те, що він вправний майстер і зробив дублікат ключа. Цитата: Гарний майстер із нашого Васюні! – Помилувалася ключем і попрямувала до комори.
4. Чому Василь та Олена влаштували обід для вишнопільців - це була порада сліпого страця, щоб урятувати від хвороби їхню донечку Катерину. Цитата: – Купіть на базарі якнайбільшого баняка, зваріть у ньому доброго борщу і нагодуйте всіх неімущих за здравіє раби Божої… Катерини!
5. Що хотів зробити Толик, прийшовши до б.Олени - Тлик вимагав у бабусі Олени, щоб вона віддала йому хату, бо її потрібно продати. Цитата: Толик тим часом правив своєї: – По-перше, я все тут перешукаю. По-друге, треба цю хату продавати. По-третє, гроші заберу я, але не переживайте. Куплю вам якусь халупу на околиці. Якби лиш погреба підправити: до нього, відколи я, ніхто не заглядав, мабуть, пообвалювався!
6.Що за таємниця була пов’язана з погребом у б.Олени? - баба Олена не могла нікому, в тому числі і Толику зізнатися, що вже більше тридцяти років переховує в погребі свого чоловіка - Василя Кулаківського, який ніби то загинув під час війни на фронті.
цитата: – Це не мара, Васюню! – приречено сповістила Олена. – Це онучок наш, Іванів син! А це, То-лику, твій дід Василь!
– Той, що… загинув на фронті?! – витріщився на прояву Толик.
– Не загинув, – глухо мовила Олена. – Якоїсь ночі… ще на початку війни… Діти – Катря й Іванко – спали… Прийшов із боїв і не схотів повертатись. Заховала його в цей льох… Ось, більше, як тридцять літ…
Пояснення:
