У кожного грамотного людини є своя бібліотека. Сюди входять книги, що належать йому. У кого-то бібліотека велика і серйозна, у кого-то книг мало. Наприклад, велика бібліотека у мого дідуся. У нього на полицях стоїть багато спеціальної технічної літератури. Зазвичай я користуюся книгами своїх батьків. Серед них багато художньої літератури, класики, яка потрібна в школі. Але у мене теж є своя власна бібліотека, правда, невелика. Вона стоїть в окремій шафі. Вона складається з тих книг, які мені дарують на свята. Більшість цих книжок - історичні романи, романи - «фентезі», а ще історичні енциклопедії з картинками. Я люблю читати про пригоди людей в далекі історичні епохи, а ще про реально існуючих персонажів історії. Мої друзі і родичі всі знають про моє захоплення і намагаються дарувати мені книги саме такого плану. Щоправда, в мою колекцію «затесалося» ще кілька книг по навчанню, пара детективів і «жахів» Стівена Кінга. А ще два шикарних товстих томи Достоєвського. Його мені подарувала бабуся. Ці два томи я поки все не прочитав. А ось решта книги в моїй бібліотеці - прочитані. З того, яка у людини бібліотека, можна судити про його особистості. Якщо це суцільно «бандитські» трилери, погані «ужастики» і еротичні романчики, значить, і інтереси у людини відповідні. А ось маленька бібліотека ще не означає, що людина не читає книг. Адже деякі читають електронні книги, а інші беруть книги в бібліотеці, щоб не витрачати на це зайвих коштів .
Володимир дрозд "білий кінь шептало"-проблема людини в суспільстві, її знеосіблення, свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності і мріїоловні герої оповідання — білий кінь (алегоричний образ) , степан, «маленький чоловічок, навіть не білий, а якийсь «землисто-сірий» , з дрібними корявими ручиськами. з метою більш осмисленого проникнення в образ з'ясовую сутність поняття «алегорія» . алегорія — відтворення людських характерів та взаємин в образах тварин, предметів та явищ природи. оцінка зображуваного в алегорії виступає значно виразніше, ніж при використанні, наприклад, епітетів чи метафор. тож образ білого коня уособлює в собі особистість гідну поваги. на нього можна покластися, він молодий, гарний, гордий. не раз на це зверта я увагу і степан: кінь мав густу гриву, стрункі ноги, які завжди ступали впевненою ходою; особливо вражала шия — у її крутім вишні вбачалася незалежність. степан тішився тим, що білий кінь гордовито міг гнати до водопою сірих, вороних і гнідих. коли ж стався злам? є в оповіданні вражаючі епізоди. ось один із них. босоногий хлопчисько своїми чіпкими руками пригнув голову білого коня й владно потягнув на себе. шептало спершу ступнув кілька кроків і раптом болісно відчув неволю. хлопчаче «но-но» , поблажливий зверхній дотик роздратували шептала — його пересмикнуло, з нечуваною силою «він шарпонувся, вирвав кінець повода, диво звівся на задні ноги» , його очі стріляли в цю мить страшними кривавими іскрами. кінь — уособлення відважної, відчайдушної людини, яка не хоче миритися з приниженням людської гідності, її душа протестує, вона вимагає поваги до себе. «шептало легко опустився і помчав через гусячу царину в лугову синь» . на мій погляд, «лугова синь» — це символ простору, безмежжя.. й волі».оповідання «білий кінь шептало» має глибокий філософський підтекст: навіть сильна особистість під впливом оточуючих обставин часто втрачає свою індивідуальність, знеособлюється і починає діяти, як усі. сьогодні, коли на полицях книгарень лежать книги з неприхованим осудом системи оповідання в. дрозда набуває актуальності. сильна людина сьогодення (маємо на увазі українську інтелігенцію, яка бунтує проти сучасного хаосу, їй видиться смак волі (наприклад, свобода слова! ) , але вона й страхається її, бо не знає, як діяти. символічно звучать останні рядки твору: «під ранок кінь повертається до кошари, просуває голову між жердин загорожі та дрімає, стомлений нерозумною » образ білого коня шептала — алегоричний. він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі». лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії. оповідання має глибокий філософський підтекст, піднімає важливі проблеми людини в суспільстві, її знеособлення, свободи й неволі, особистості й натовпу, дійсності й мрії.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
