Любов Пономаренко народилася 25 травня 1955 р. у с. Іванківцях Срібнянського району, Чернігівщина в родині вчителів.
У 1978 році закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя. Прозу почала писати з 1980 р.
Працювала вчителем російської мови й літератури на Срібнянщині, у редакціях газет Чернігівщини та Полтавщини.
З 1987 року мешкає на Полтавщині. Працювала вчителькою Староіржавецької середньої школи Оржицького району Полтавської області (1987–1990), завідуючою відділом листів і масової роботи районної газети «Оржиччина» (1990–1993), завідуючою відділом соціальних проблем редакції газети «Гребінчин край» (1994–1999) на Полтавщині, з 1999 року — власний кореспондент Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини».
Мешкає у м. Гребінка Полтавської області.
Відповідь:
Наука діда Платона полягала в тому, щоб воїни не про жалість до себе думали під час бою, а про батьків, жінок, дітей, яких вони захищають, про кожний сантиметр рідної землі, яку полито кров"ю і покинуто на поталу ворогам. Думати про це і ненавидіти ворога з усією силою.
Колодуб каже до своїх солдат: "Що наше життя? Що наша кров, коли страждає вся наша земля, увесь народ? — голос капітана зазвучав, як бойова сурма. — Я, хлопці, у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть!.." А пробачення Колодуб просив за те, що не змогли молоді, здорові хлопці у перші дні війни захистити своїх рідних, свою земл. Вони відступали, залишаючи беззахисних дітей, жінок, свої домівки, рідну землю на розправу ворогам. Важко навіть уявити як пекли душу капітану ці приховані сльози діда Платона.
Пояснення:
