Скелет сочинения:
Лукаш - митець. Проте буденщина погубила його. Мати й Килина не дали розвинутись його внутрішньмому світу. Мавка - міфічна істота, яка покохала юнака, стала його музою, розвивала його, відвернулась заради нього від власного світу і мала душу ( уривок наприкінці твору: "..ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос...", вона чимось нагадує саму Лесю Українку ( можна порівняти з віршем "CONTRA SPEM SPERO!"). Лукаш обрав обідні цінності, чим занапастив Мавку.
Лукаш неспроможний жити серед спільноти, яку обрав, повернути Мавку не можливо, змінити щось також (...як прожити без долі! Д о л я : Як одрізана гілка, що валяється долі!), тому душа ліричного героя покидає його. Мавка також загинула, тож закохані лишаються разом (Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя.)
(можна порівняти з твором "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського)
(P.S. Мавка не продолжает жить, а от Лукаша остается душа.)
Місяць - нічний час, темрява, символізується як темний час, так і темряву думок, бо невідомо, що буде далі.
Чайки: "Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче" - можливо, символ мертвих козаків, які вже не повернуться, а чайки - їх душі, найголовніше символізують сум за загиблими, занепокоєння, тревогу.
Степ: " На тім степу скрізь могили..." - символізує поле бою, місце, де пролилася кров у бородьбі з татарами.
Могили у вітра питають: "Де наші панують? Де панують, бенкетують?.."
"Буйний" може символізувати свободу у поневоленій Україні.
