Дайте ответ на 4,5,7,8,9,11​

Жили були кіт та собака. І жили вони погано, постійно сварилися. Одного разу трапилася з ними така пригода.Кіт з"Їв у господині сметану. А господиня зібралась його наказати. Стало жалко собаці котика, та і вірішил він зробить щось ще поганіше, щоб господиня забулася про те, що зробив котик. І він придумав ось таке. Він стягнув со стола великій шмиаток м"яса, та и побіг з ним по селу. Господиня побачівши таке-побігла за собакой, а котик тим часом піджидав собаку в околиці села. Собака добіжав и пригостив котика смачним м"ясом. Так вони стали жити в мирі .

Пояснення:

Відомий український педагог В. Сухомлинський вважав, що казки, прочитані в дитячому віці, назавжди відкладають у серці «зернятка лю­дяності, з яких складається совість». Ви, напевно, теж помітили, що каз­ки приносять не лише естетичне задоволення, а й змушують нас замис­литися над проблемами реального життя — вибором друзів, поведінки, правильного рішення. До таких роздумів спонукала нас казка І. Франка «Фарбований Лис».Хвалькуватість та зарозумілість Лиса, його користолюбство, нечес­ність, хитрування, пихатість — ось риси вдачі цього казкового персона­жу, які викликають, окрім сміху, ще й осуд.Літературні казки подібні до народних. Однак у літературної казки є свої особливості. Оповідь літературної казки підпорядкована автор­ській волі, і в цьому її головна ознака.Сюжет твору може бути досить відомий, але його тлумачення, худож­нє наповнення, характеристика обставин та персонажів належить автору. Читач бачить те, що відбувається, очима автора, який ділиться з нами життєвими Остаточний висновок з того, що відбува­лося в казці, також робить автор.Ще одна особливість літературної казки — не традиційна для жанру казки мова зі сталими зворотами, а індивідуальна, авторська. В І. Фран­ка вона витончена, барвиста і трохи іронічна, пересипана народними приказками.