В чому сутність мондріана​

Моя думка щодо рішення князя Ігоря виступити проти половців

Ігор Святославич - новгород-сіверський князь, головний герой «Слова про похід Ігорів». Він мужній та хоробрий воїн, але риси його характеру викликають у мене суперечливі почуття. Позитивні риси його характеру - це, безумовно, його любов до рідної землі, готовність загинути, захищаючи її. Але є у Ігоря і негативні риси - це його жага до слави, що стала причиною необачного, як на мене, вчинка - рішення князя Ігоря піти на половців тільки з братом Всеволодом, не чекаючи до нших князів.

Чому я вважаю цей вчинок необачним? Тому, що Ігор, вирішуючи вирушити у той похід, був занадто впевненим, що неодмінно переможе і здобуде слави. Хоча Ігор безумовно знав, що половці - ворог дуже сильний та численний. Ігор був готовий зложити голову за рідну землю, але не князь не подумав про те, що станеться з його князівством, якщо він зазнає поразки. Те, що Ігор готовий ризикувати власним життям та життями своїх воїнів - цілком нормально, бо це їх справа, вони - воїни. Але Ігор, приймаючи це рішення, поставив на карту життя усіх людей. І програв. 

Брати-князі та їхні дружини билися як леви, але сили були нерівні, і для русичів битва завершилася поразкою. Тисячі воїнів загинули, їхні  діти стали сиротами, а жінки - вдовами. Загинув брат Ігоря Всеволод, а сам Ігор попав у полон. І все це сталося чеерез необачність князя Ігоря і його надмірне бажання слави.

На мій погляд, Ігорю не слід було ставити на карту судьби тисяч людей, йдучи на ворога з не дуже великими силами. Спочатку треба було обміркувати, чи вистачить людей для перемоги і не сподіватися на вдачу. Треба було зібрати більше сил, навіть якщо заради цього прийшлося б поділитися славою. Ігор цього не зробив.

Безумовно, князь Ігор - міжній воїн та справжній герой, але його рішення про цей похід, на мій погляд, було невдалим. 

   Можна так описати власну думку про рішення унязя Ігоря виступити проти половів: 

   Похід Новгород-Сіверського князя на половців був невдалий. Половці наробили чимало лиха на землях руських, тому Ігор приймає рішення про похід. Природа давала знаки Ігорю, віщуючи біду. Проте ніщо не могло його зупинити. Дати однозначну оцінку рішенню Ігоря не можна. З одного боку, князь виявив свої якості патріота. Він гідно боронив свою землю від половецьких племен, що грабували та брали у полон людей. З  іншого боку, князь недостатньо оцінив власні сили, не зважав на поради та попередження. Тут він виявляє себе честолюбним та нерозсудливим. Він не вважає за потрібне радитись з ким-небудь, навіть із князем київським. Такий вчинок був досить легковажним та коштував досить дорого. Рішення про похід вразило мене своїм патріотизмом та вірністю рідній землі. Проте я засуджую Ігоря за його легковажність. Адже лише згуртувавши зусилля, можна перемогти ворога.