Питання до драми І.Франка “Украдене щастя” 1.Коли і де відбуваються події у творі.

2. Хто перебуває в центрі уваги впродовж усієї п’єси.

3.Сусідка Задарожніх Настя вважає, що сім’я Анни і Миколи- найщасливіша в селі. Чи є

в цьому хоть частка правди?

4.Яка історія написання твору?

5.Яка трагедія сталася в Анни до одруження з Миколою?

6.Як ви оцінюєте вчинок братів?

7.Як ви ставитеся до Миколи?

8.Чи справді Микола затуркана істота.Чи здатний на щирі та глибокі почуття?

9.Чи любив Анну Михайло?

10.Чи змінився Михайло після війська?

11.Чи вважаєте ви вчинок Анни зрадою чоловікові? Чи суперечить це заповідям

Божим?

12.Що стало останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння Миколи?​

Жив собі вовк. Він був не такий, як його побратими - не було в нього люті, і він всього боявся. Тому ховався весь час. Одного разу, повернувшись до своєї схованки, він знайшов під кущем бузини грозове дитя. В тому, що воно було дитя грози, не було і сумніву - в очах його мерехтіли блискавки, і обличчя було, наче виткане з хмар. Вовк дуже перелякався, але дитина не робила ані руху. Заспокоївшись, він взяв її до себе у нору. Йшли роки, боязкий вовк прив.язався до дитя, наче до себе самого. Але гроза не може жити в неволі - їй треба простір, щоб розгорнутися. От і трапилось так, що однієї ночі вовк прокинувся від шурхоту - а перед ним стоїть гроза з журавлиними крилами у руках - мабуть вдалось вкрасти, поки журавель спав. Ані слова не кажучи, змахнула гроза крилами і злетіла в небо. Але, піднявшись вгору, тієї ж миті впала. Серце у вовка наче розірвалося навпіл, так він перелякався, але не за себе вже, а за іншого. Такий страх додає хоробрості. Помчав він лісом, полями, невідомими стежками туди, куди, здавалося, впало грозове дитя. На шляху зустрічались йому інші вовки, навіть ще більш небезпечні звірі, але тікали від його цілеспрямованого погляду. Так-таки вовк знайшов свою рідну дитину. Довго зализував їй рани, а потім навіть довелося вчити її літати. Все ж таки, одного дня це сталося - коли вечір палав усіма барвами, дитина простилася з батьком і зникла десь за сонцем. З того дня вовка нерідко можна було побачити на пагорбі, коли він вдивлявся в захід. Більш не спадало йому на думку те, що можна чогось боятись. Бо любов творить серця безстрашними.

Жили-були дід та баба і була у них онучка.Якось вона пішла в ліс і заблукала.Вона довго ходила по лісу і побачила замок,в якому жив чаклун. Вона попросила показати їй дорогу додому,але він не хотів їі відпускати,і замкнув її у замку. Одного разу,сидячи біля вікна ,вона побачила маленьку пташку і попросила в неї до на подив пташка вміла розмовляти, і пообіцяла їй до Наступного дня пташка принесла дівчинці вишень.Дівчинка з"їла одну ягідку і перетворилася на красивого лебедя і полетіла додому.Вона знов з"їла ягідку і перетворилася на дівчинку.Третю ягідку вона посадила у садочку,і виросло вишнево дерево.Зраділи дід та баба.