А) Царицині; б) Царгороді; В) Улан-Уде. 9. Татарські улуси, як зазначено у творі, не були схожими на: а) торгівельний центр; б) велике місто; в) Українські села. 10. Сулейман-ефенді був: А) візиром султана; б) осавулою; в) Багатим купцем. 11. До якого святого образу звертався Павлусь по до йдучи на службу до конюхів: А) Покрови; Б) Миколи; в) Василя.
12. Через що старшому прислужнику Сулеймана не сподобався Павлусь, коли хлопець розмовляв з ним українською? Бо Павлусь був: А) розгубленим; б) Надмірно допитливим; В) високомірним.
13. За непокірність татарину Павлусь вимушений був працювати: а) Біля коней; Б) на полі; в) в саду. 14. Готуючись тікати від Мустафи, Павлусь сховав ніж, сумку з харчами, вуздечку: А) під великий камінь; б) у кам’яній печері; в) В дуплі дерева. 15. Чому Павлусь не зміг втекти додому від Мустафи? Бо: а) занедужав; б) По дорозі зупинив його татарин; В) його вислідив Ібрагім. 16. Якої «казки» розповів Павлусь татаринові? Про: А) цілющу і мертву воду; б) козака і змія; в) Знахаря. 17.
Через що було призупинено кару над хлопцем за його втечу? А) Зважаючи на сумлінну роботу по господарству; Б) бо хлопець сам вернувся до господаря; в) Приїзд мулли хана.
До
VIII
Розділу твору 1. Девлет-гірей мешкав у: А) Коджамбаку; б) Перекопі; в) Бахчисараї. 2. Під час подорожі із слугами ханського мули Павлусь побачив: а) Гори; Б) море; в) великі бархани. 3.
Хлопець сподівався, що йому віднайти сестру до а) потурнак Ібрагім; б) Бог; В) Сулейман-ефенді. 4. Про столицю татарського хана Павлусеві розповідав: а) батько; б) Дідусь; В) Петро. 5.
Поміж дворищами в місті-столиці татарського хана: А) насаджені кущі троянд; б) Були густі садки; В) літали красиві птахи. 6. Чим Павлусь сподобався Девлет-гірею? Оскільки: А) Знав татарську мову; Б) погодився прийняти мусульманську віру; В) був дуже чемним і ввічливим.
7. Девлет-гірей погодився розшукати сестру Павлуся, аби: а) хлопець залишився у нього служити; б) Було знайдено Мустафу-агу; в) козацтво призупинило походи на татар. 8. За словами гінця сестру Павлуся було знайдено: А) Тоді, коли її хотіли на судні вивезти до турецького баші; Б) у татарських купців; в) в турецькому гаремі. 9. Перебуваючи в полоні, Ганнусю було бито за те, що: А) не виявляла бажання їхати до Девлет-гірея; Б) намагалася співати українські пісні і в них прославляла козацтво; В) Відмовлялася вчити татарську мову. 10.
Ганнуся розповіла хану, що його син перебував: а) У лубенського полковника; б) у козацькому загоні; в) в монастирі. 11. Татари називали Павлуся: а) Гяуром; б) муллою; в) потурнаком. 12. Чого не робив хлопець під час перебування у Девлет-гірея? а) Не їздив на коні; б) не стріляв з лука та рушниці; в) не Читав татарські книжки. 13. Татари подивилися на Павлуся люто, коли той дізнався про знайдення сестри, бо хлопець: А) почав стрибати від радості; б) Зняв шапку і перехрестився; в) гучно свиснув.
14. Який художній засіб використав А. Чайковський, висловлюючись: «Павлусь скочив на коня, мов птах»? а) Метафору; б) Порівняння; в) епітети. 15. Зустрівшись із сестрою після тривалого розлучення, Павлусь називав її: а) соловейком; б) перепілочкою; в) Голубенькою. 16.
За наказом хана Ганнуся повинна була жити: а) з Павлусем; б) в окремій кімнаті під наглядом охорони; в) В гаремі. 17. Від столиці кримського хана до Коджамбака треба було їхати... дні: а) два; б) Три; в) чотири. 18. «Хай буде прославлений Аллах!» — так звернувся мулла, вітаючи: а) Мустафу-агу; б) падишаха; в) Девлет-гірея. 19. Дворище Девлет-гірея було схожим на: а) квітучий сад; б) Оселю Сулеймана; в) райський куток.
Объяснение:
Відповідь:Железняк решился поднять народное восстание и стал во главе гайдамацкого отряда из нескольких сот человек, назвавшись запорожским полковником, созывая к себе народ. Решающую роль сыграли слухи о якобы имеющейся у него грамоте Екатерины II, повелевающей истреблять поляков и евреев на Украине. Толпы народа сошлись на этот призыв, и Железняк, постепенно увеличивая свои силы, в апреле 1768 года вышел из Мотронинского леса и дошел до Умани, истребляя по пути поляков и евреев.
Особенно кровавая резня произошла в Умани, куда, как в наиболее укрепленное место, стекалось при появлении первых слухов о восстании большое число польских панов. Перед Уманью Железняка встретила надворная казацкая команда киевского воеводы Ф. Потоцкого, под предводительством сотника Ивана Гонты, который перешёл на сторону Железняка. После взятия Умани, в ней, по словам некоторых польских историков, погибло до 20 000 человек польских панов и евреев, Железняк провозгласил восстановление Украинского государства - Гетманщины, а Повстанческая Рада назвала его гетманом. [2]
В июне 1768 года присланный генералом П. Кречетниковым отряд под командованием полковника Каргопольского карабинерного полка Гурьева захватил Железняка и Гонту в плен:
« Получен рапорт от полковника Гурьева, что он, прибыв под местечко Гумань, нашел лагерь грабителей, к коим послал поручика Кологривова, с тем чтобы они отдались; но оные, не допустив его до себя, стали стрелять, почему он, увидя их сопротивление, тотчас атаковал и, не дав им оправиться, взял, коих нашлось: наших запорожцев 65 да здешних разных Козаков 780 человек, и при них взято 14 пушек и великое число ружей и протчего, и до тысячи лошадей... »
Как подданный Российской империи, Максим Железняк не был выдан полякам, подобно Ивану Гонте, а остался в руках русских властей. 8 июля 1768 года он был, вместе с 73 товарищами, которые считались русскими подданными, заключен в Киево-Печерскую крепость, а в конце месяца вышло распоряжение о предании его суду в киевской губернской канцелярии. Суд осудил Максима Железняка и его соратников к избиению батогами, клеймению, вырыванию ноздрей и пожизненному заключению в шахтах Нерчинска. Находясь под караулом в окрестностях Ахтырки, Железняк с 51 товарищем сумел бежать, обезоружив охрану, но большая часть бежавших, в том числе сам предводитель, были вскоре пойманы.
По другой версии, позже, уже находясь на каторге, Максим Железняк снова бежал и даже принимал участие в войне под руководством Пугачёва.
В украинской народной памяти Максим Железняк остался как герой национально-освободительной борьбы с поляками и евреями и защитником православной веры, его образ сохранился в народных песнях и преданиях в идеализированном виде.
Максим Железняк является одним из главных персонажей знаменитой поэмы Т. Г. Шевченко «Гайдамаки».
