Цитатний план до образу алі

  Читаючи твір Віктора Близнеця "Звук павутинки", я поринула у дивовижний світ, де реальне тісно сплітається з вигаданим і цим породжує певну рівновагу. Ця гармонія  створює справжню красу, яка, на мою думку, має сили врятувати весь світ.

   Найтонше цю красу, своїм серцем, сприймає маленький допитливий хлопчик Льонька. Його світ - це водночас  викохана в мріях надія і така реальна і страшна смерть -  дівчинка Ніна і науковець Адам. В їх оточенні Льоня помічає найменший порух природи - звук павутинки. Це вже і є тією красою, що здатна милувати не тільки очі або слух, а й зазирає глибше - у саму душу.

  Отже, найкращі фарби - це почуття людини, а природа - це картина, що ніби та павутинка сплітається з душею людини, непереможним творінням справжньої краси.

                                   Яка краса врятує світ?
Тільки духовна краса може врятувати світ. Потрібно бути добрим, честним, відважним, милосердним. Людина не сможе бути гарною, якщо вона гарна тільки назовні, а у душі вона черства. Толя, герой з оповідання "Федько-халамидник", не зможе бути завжди по-справжньому гарним, бо він обманув своїх батьків і батьків Федька, за що Федька відлупили ні за що, а потім він...помер. Якщо людина назовні писаній красень(красуня), а у душі вона черства, не має значення гарна вона назовні, чи не гарна, бо головне у красоті- це щоб людина була гарною духовно. А якщо вона гарна тільки назовні а духовно вона черства- їй ніколи не стати справжнім красенем(красунею).