1.«Не ходи, -каже,- холодно, змерзнеш, та ще, крий Боже, занедужаєш, то я й умру, не діжду, поки ти й одужаєш»
Мати ("Скарб" Олекса Сторожнко)
2. «Нате вам за працю, а се наші гроші, бо самі таки розсудіть: хто б їх у чужу хату вкинув,
якби не сам Бог того схотів!»
Наймит ("Скарб" Олекса Сторожнко)
3. «Якби вечорниці збирались біля моєї хати, то, може б, і пішов.»
Павлусь ("Скарб" Олекса Сторожнко)
4. «На яку радість ми його вигодували? Який з його хазяїн буде? Що з ним станеться, як ми
помремо?..
Старий (баько) ("Скарб" Олекса Сторожнко)
5. «Ми тебе так з периною на руках і понесемо; не тебе нам треба, а твого щастя…
Парубки ("Скарб" Олекса Сторожнко)
ответ:Валентин Білий – наречений тітки Сніжани. На початку роману справляє гарне враження. Це – «широкоплечий вродливий юнак», «елегантний високий блондин», «для жениха гроші – не проблема». Валентин – «сама ввічливість, скромність і привітність». Але після того, як Софія дізнається про його таємницю, змінюється, стає мовчазним та непривітним. Валентин покинув вже дві сім’ї, він не спілкується й не піклується про своїх дітей. Свої вчинки пояснює тим, «хоче почати життя з чистого аркуша, не засмічуючи його всілякими попередніми помилками з усякими дружинами та дітьми». Він вважав, «що правда є різна», та «деяку ліпше приховати, аби не засмучувати ближнього». Виявився нащадком Міщенка. У цій родині «… у всіх немовби подвійна душа. Усі хвалькуваті, брехливі, ненадійні».
