За що денікінці намагалися розстріляти В.Сосюру?

Весела повість розповідає про вірну хлоп'ячу дружбу, про фантазії, мрії, витівки двох хлопців - Яви ( Івана Реня) та Павлуші (Павла Завгороднього ),наприклад, вирішили прорити метро зі справжніми станціями «Клуня» і «Крива груша» під свинарником, а туди провалилася п'ятипудова, плямиста, як географічна карта, свиня Манюня; або провести бій биків, де битися з тореадором повинна корова Контрибуція, яка не приймала бій, а коли терпець корови уривається, вона заганяє друзів у болото; урятувавши мале щеня Собакевича, вони приносять його на заняття, за що друзів виганяють з уроку, щоб не гаяти час, вони почепили шкільного дзвоника на свого чотирилапого супутника; спроби втекти на кшталт Робінзона на безлюдний острів, або ігри в фараонів в піраміді з гарбузів. Коли річка від дощів розлилася, прорвала греблю і заливала село внизу, Ява разом з дорослими до вантажити хатні речі на вози, а потім по грязюці поїхав на велосипеді до військових за до . У школі весь клас хоче виразити свої найкращі почуття улюбленій Галині Сидорівні, і кожний старається, як може, щоби «видати учительку заміж» . Така ж згуртованість виявляється, і коли виникає необхідність помирити найкращих друзів, що розсварилися. Для цього створюється справжній план, адже дружба - то дуже важлива річ, яку треба берегти, і це розуміють учителька, її майбутній чоловік, що береться допомагати в операції «примирення» , і діти.

Объяснение:

 Всі козаки - гордуваті й задерикуваті, але дружні і щирі, віддані й відкриті, пргнуть не здійснювати подвигів, а бути на своєму місці, при ділі.
   Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона за­свідчує глибоку людяність і справедливість на­ших пращурів. Серед персонажів твору є й улюблені пись менником типи дідів-мудрагелів. Основу характеру діда Кібчика становить внутрішня потреба жити задля ближніх, передати набутий за довге життя досвід і мудрість. Його давній товариш волхв Кудьма, котрий «голова всьому», перед ким кожен із героїв, «як пташка на долоні», прихований і відсторонений від активних дій. Кудьма – таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і ці­литель, який знає таємниці минулого й май­бутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудову­вати свою долю. Та самежиття волхва Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам. " Гарне життя прожив. Важке й чисте. Може спокійно дивитися в очі пращурам своїм."