Есе про гендерну рівність
Почавши своє есе, варто відмітити, що скільки людей – стільки й думок. Адже кожна людина сприймає цей світ по-своєму… Звичайно ж, нині все частіше можна почути такі слова: «Настав матріархат», маючи на увазі перевагу жінки над чоловіком. Та не з усіма можна погодитися, так як все одно більшість випадків вказують на інше. Так, жінки все більше пробивають собі доріжку рівності, рівного співіснування з чоловіками. Але той стереотип, що жінка все одно слабкіша, не має такого логічного мислення й можливостей, як чоловік – переважає. Деякі чоловіки не хочуть змиритися з думкою, що жінка може бути розумнішою за нього, а тому й виникають різні конфлікти, моральне насильство та інші приниження чи небажання визнавати факти. Дуже часто свої значимість та перевагу у суспільстві чоловік намагається продемонструвати нахабним ставленням до жінки чи, що найчастіше трапляється, сексуальним приниженням і обманом.
В Україні права жінок та чоловіків поступово зрівнюються, але все одно побутує така думка, що жінка повинна сидіти на кухні та доглядати дітей, а на самореалізацію їй не повинно вистачати часу.
Наприклад, коли у владних структурах переважає чоловіча стать, яким надається більше прав та свобод, або ж тоді, коли при взятті на роботу роботодавець надає перевагу чоловікові, аніж жінці… Є багато випадків, коли гендерна рівність жінки порушується. Найбільш поширеним є сексуальне рабство у всіх його проявах. Але у сучасних навчальних закладах все по-іншому. Сучасне покоління є більш лояльним, ніж старше. Для подолання стереотипів потрібні час і постійна праця над розвитком жінки та чоловіка у рівних відносинах. На відміну від більш старшого покоління, нині молодь спілкується у більш рівних стосунках.
Щоб подолати гендерні стереотипи у спільноті, однієї людини замало. Але над цим потрібно постійно працювати і показувати всі свої можливості у самореалізації. Шанобливе ставлення до обох статей, ненадання жодному з них якихось переваг, а також щире ставлення дорослих один до одного сформують у дітей та молоді потрібні висновки про рівноправ’я. Особисто я працюю над своїм розвитком в надії доказати, що й жінка в силі досягти багатьох вершин. Якщо суспільство не буде пасивним, буде толерантним і терплячим – наступне покоління не буде мати хибних висновків у сфері гендерних стереотипів.(дещо взяла з інтернету)
Сава "Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного] й несупокійного. З його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. Коли очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. "
"Відколи з нею(Рахірою) сходиться, стає з дня на день гірший, лінивіший і твердіший, справляє всім лише гризоту та жаль."
"Але він - то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись... та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові. Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. Йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. Йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!"
"Тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а Григорій усе приносив йому пачку з Гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. В тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на Великдень, на храм і на Новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. А вже найліпша була для нього Рахіра... "
Михайло каже про Саву "Він ще дурний, наш малий, і трохи впертий, але він добрий хлопчисько!"
Рахіра. «Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи та оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву». "Сором нам робиш, Саво! Ти любиш дівчину пусту, що на неї ні один порядний хлопець у селі не глядить, що її ніхто порядний за жінку не візьме. Вона погана волошка, циганка. Дивися на її зуби й на її рот! Як клубки з м'яса стоять їй в лиці! Чи вона чим причарувала тебе? Дивися, яка вона погана! Чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або у голодної собаки!"(Михайло говорить Саві)
Івоніка."...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..."
"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…"
"Гарна була земляІвоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."
Марічка. "...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..."
"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."
"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."
Докія. "Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом."
"...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
Михайло: «І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою.
Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.»
Сава про нього так казав:"Михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, як тісто!..".
