Тема Я вас любив, а може, і люблю я Пушкін​

Іван Підкова був одним із керівників визвольної боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників. І хоча ніяких відомостей про його участь в походах немає, Тарас Шевченко припустив, що він міг бути їх учасником.   Поема композиційно складається з двох частин. У першій розповідається про минулі часи.У другій частині безпосередньо відтворюється морський похід. Наче живий, постає перед нами Іван Підкова:

Закрутивши чорні уси,

За ухо чуприну,

Підняв шапку...

Від його постаті віє силою та рішучістю. Цей кремезний чоло­в’яга не лякається ні хвиль, «як ті гори», за якими не видно «ні землі, ні неба», ні очікуваного бою з турками.

Художні засоби :

метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»;

епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море»;

порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»;

     Образ Михайлика з твору "Гуси-лебеді летять" пропоную описати так:
     Михайло - маленький хлопчик, який і є головним героєм твору. Ця дитина є дуже допитливою, розумною, зацікавленою в житті. Матір каже про свого сина так: «Може, з нього й буде якийсь толк, якщо безтолоч он звідти вийде...». Звичайно, хлопчик ще дитина, тому він потрапляє у різні незвичайні ситуації. Проте близькі не сумніваються у силі його розуму. Так, улюблений дідусь пророкує своєму онукві:  «Будеш іти межи люди і вибивати іскри...». Так і сталось. Михайлик став видатною людиною - письменником.
     Хлопець з дитинства не цурався праці, любив труд, був привчений до роботи руками:  «...Коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». Попри малий вік, Михайло має внутрішню силу. Сам він каже:  «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину..».  Михайло мав не безтурботне дитинство, з усіма його тяготами, нещастями, сімейними проблемами та драмами. Проте зумів вирости освіченою та високодуховною людиною. Образ Михайлика можна ставити в приклад для наслідування, адже цей хлопець наділений позитивними рисами.