лера1405
22.11.2021 14:46

Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Любов до природи, бережливе ставлення до неї тісно пов’язується з поняттям
«Батьківщина». Шанувати природу неможливо без глибоких знань про
навколишній світ. Калина під вікном рідної оселі, тополя на околиці села,
лелече гніздо на клуні, жебонлива криничка при перехресті доріг, боброва
хатка в тихоплинній заплаві, терпкий запах лісової конвалії – усе це овиди
нашого дитинства, наш  духовний  світ,  з  яким  ми вирушали чи маємо
вирушати в життя. Знати, а тим паче берегти ці нетлінні критерії – наш
святий і непорушний обов’язок. Людина, котра не освоїла таких духовних
цінностей, не перейнялася любов’ю до природи, рано чи пізно стане
брутальним споживачем, опліснявіє міщанським практицизмом. Чи часто ми
замислювалися над тим, чому околиці сіл збідніли на лелечі гнізда,
призамулилися на видолинках живі джерела, поріділи солов’їні переспіви,
зникли галасливі базари чаплинних колоній, рідко почуєш жайворонків?  А 
може,  в  цьому  є  і  кожного  з  нас  провина?  

Вирушаючи до лісу, не всі пам’ятають священне правило: корінець боровика
ні за яких обставин не можна виривати, а лише підрізати. У пошуках
лікарських рослин ми не рідко забуваємо, що висмикувати із землі – навічно
позбавляти свого родоводу. Адже розчавлена на квітці бджола вже ніколи не
запилить маточку, зрубана на березі верба, яка надійно  оберігала русло, вже 
не  стане на дорозі пісковому буревію…
Такі не вельми втішні приклади, на жаль, зустрічаються. І безпосередніми 
винуватцями  цього  є  ми  самі,  наші  сусіди,  діти.     Звідки  виростає,  наче 
чортополох,  міщанське  споживацтво?       Звісно, од нашої байдужості,
нашої, м’яко кажучи, неосвіченості, нехлюйського ставлення до природи…
Ми іноді годинами можемо розповідати про далеку Амазонку, загадкову
Сахару, непрохідні джунглі, проте забуваємо про дніпрові кручі, карпатську
смереку, які поруч з нами, про унікальну пам’ятку історії, що заростає
бур’яном на околиці села чи міста. А між іншим, культура людини
складається з багатьох чинників, серед яких осібне місце займає наше
ставлення до природи.

(За В. Скуратівським)

– Визначте тему та основну думку прочитаного тексту.
– Визначте тип та стиль мовлення.
– Які проблеми порушує автор тексту?
– Перекажіть текст, сформулювавши позицію автора.
– Чи згодні Ви з точкою зору автора прочитаного тексту? Свою відповідь
аргументуйте, посилаючись на тексти художньої літератури.

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
сашагушцщц
20.05.2022 03:13

ответ: На сам перед , " неймовірні пригоди Івана сили " - це казка про життя реальної людини. А сам О. Гаврош наполягає на тому, що  цей твір — дитяча казка. Але, як на мене, розповідь про Івана Силу – це пригодницька повість про видатну людину. Прототипом образу Івана Сили стала реальна і людина – Іван Фірцак (сценічне ім’я — Кротон), якого на Закарпатті знають усі. Кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. Глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на Україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах. На жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але добре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. А те, що Іван Фірцак належить історії України, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі. “Неймовірні пригоди Івана Сили”, попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. О. Гаврош відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.

Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за Міху Голого, вокзального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Ответ:
лера2042
20.05.2022 03:13

ответ: На сам перед , " неймовірні пригоди Івана сили " - це казка про життя реальної людини. А сам О. Гаврош наполягає на тому, що  цей твір — дитяча казка. Але, як на мене, розповідь про Івана Силу – це пригодницька повість про видатну людину. Прототипом образу Івана Сили стала реальна і людина – Іван Фірцак (сценічне ім’я — Кротон), якого на Закарпатті знають усі. Кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. Глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на Україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах. На жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але добре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. А те, що Іван Фірцак належить історії України, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі. “Неймовірні пригоди Івана Сили”, попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. О. Гаврош відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.

Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за Міху Голого, вокзального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота