Мої враженя від дівчинки тополя

Окрасою збірки "З вершин і низин" стали цикли сонетів ("Вільні сонети", "Тюремні сонети"), які
приваблюють читача не тільки своєю класичною витонченою формою, а й високими ідеями добра й краси як вічних
світлих категорій буття людини. Показовим у цьому плані є сонет "Сикстинська мадонна"(1881). Цей твір з'явився
під враженням від споглядання геніальної картини Рафаеля "Сикстинська Мадонна". у сонеті звучить віра в непереможну
силу високого мистецтва й владу його шедеврів над душами людей. Франко продовжує Шевченкову традицію возвеличення
жінки-матері, він теж бачить її з немовлям на руках. Цією красою й ніжністю поет просто заворожений.
Цей стан передано в сонеті за до риторичних запитань, звертань і окликів.

    Назва: "Ой ти,дівчино,з горіха зерня"
    Автор: І. Франко

Вірш вперше побачив світ разом зі збіркою "Зів'яле листя". 
Рід: лірика
Вид: інтимна

Тема: подання історії ліричного героя, який тяжко переймається через нерозділенне кохання. 
Ідея: кохання - серйозне почуття, через яке людина може печалитись і сумувати. 
                                               
  Худ. засоби:
Звертання: дівчино, ясная зоре.
Ритор. запитання: чом твоє серденько - ключе терня? чом твої устонька...? і чом твій усміх - для мене скрута?
Епітети: колюче терня, тиха молитва, люта буря.
Порівняння: слово, як бритва; серце бентежить,як буря люта.
Перебільшення: ох, тії очі темніші ночі...
Антитеза: усміх/скрута, радощі/горе.

   У вірші "Ой ти, дівчино, з горіха зерня.." можна вбачити фольклорні мотиви (образи, порівняння, епітети, протиставлення вказують саме на це). 

Розмір: хорей
Римування: аа - бб. (зерня-терня, молитва-бритва)