Цікаві факти з життя Т.Шевченка​

Головні герої оповідання я. стельмаха "химера лісового озера, або митькозавр з юрківкі" - дмитро омельчук і сергій стеценко. ці два хлопчика щойно закінчили п'ятий клас і перейшли до шостого. події, що описуються у оповіданні, трапляються під час літніх канікул.    мітько і сергійко - вірні друзі. це веселі і допитливі хлопці, фантазери, дуже люблять пригоди. характерами вони схожі, але лідером є митько. він рішучіший за друга. саме митько вирішив поїхати в село до бабусі. коли старшокласник вася-велосипедист над хлопчиками, саме митько запропонував ночувати біля озера і вистежити чудовисько, навіть погодився бути приманкою для нього. митько першим кинувся рятувати невдалого жартівника васю.  сергійко більш спокійний хлопчик, але він підтримує ідеї свого друга і є йому. сергійко дуже добрий: коли митько заснув на посту, сергійко не став його будити, а вкрив ковдрою. сергійко - вірний друг, такий, що ніколи не покине митька у біді.    обидва хлопці велікодушні, турбуються один про одного, вміють прощати помилки один одного та мирно розв'язувати конфлікти. а ще вони можуть бути працьовитими та наполегливими, бо, коли хлопчики зацікавилися дивною істотою, що нібито живе у озері, вони прочитали багато книжок з бібліотеки і навіть полюбили зоологію.

план.

а) ім'я героя, вік, фах;

б) портрет;

в) вчинки персонажа;

г) мова літературного героя;

ґ) моє ставлення до нього.

      ми вивчаємо на уроці повість миколи вінграновського «сіроманець». у ній розповідається про хлопця, його незвичайну дружбу зі справжнісіньким вовком.

    хлопця звати сашком. він звичайний школяр, йому дванадцять років. допитливий, непогано вчиться, не забуває виконувати є завдання. він виділяється тим, що любить ходити до школи лісовою стежкою, спостерігати за природою, прислухатися до лісових звуків. має світлу душу, співчуває та є беззахисному вовкові, переживає. дуже сумує, навіть вчитися почав гірше, місця собі не знаходив, бачив сумні сни, коли сіроманець змушений був далеко втікати від переслідування. відстоює справедливість, говорить правду про дядька чепіжного, котрий повбивав усіх вовків і переслідує сіроманця. хлопчик робить сміливі вчинки. сашко невеликого зросту, але спритний, у мороз „засунув шапку у кишеню”, „скинув на сніг кожушину”, „махнув однією ногою, другою, валянки попадали біля кожушка в сніг” не звертає увагу на холод і пролазить у кузню, розрізає зав’язки і сприяє сіроманцю звільнитись з полону. ставить тварину в один ряд з немічною старою людиною, подався у далеку дорогу, щоб вилікувати незрячого вовка. мова героя наповнена лагідними словами: вовчику, лизунчику, сіроманчику. сашко розмовляє з твариною як із другом. у багатьох розмовах вчувається розсудливість  „…і що, його треба, виходить, убивати”,„так він живий і йому треба жити”, смуток за поведінку дорослих, що не хочуть зупинити дядька чепіжного ,це ж нечесно – він один, а їх онде скільки ”. він мріє, щоб вовк жив у них дома. дуже дивувався, що його бажання не можуть зрозуміти дорослі. тому, коли виросте, вирішив бути лісником.

      сашко мені подобається своєю сміливістю, чесністю, добротою, щирістю. це відчув, навіть, вовк, який став його другом і не раз повертався до сашка.