Якими постають перед читачем інші учасники "чрного трибуналу"? "Я(Романтика)" Микола Хвильовий

Кожна пісня моя —Віку мого день.І. ФранкоПоетична творчість Івана Франка відзначається високою емоційністю, сміливістю думки, глибиною осмислення дійсності, багатством художніх засобів. Серед поетичних збірок найвідомішими є "З вершин і низин", "Зів'яле листя", "Мій Ізмарагд", "Із днів журби".Цілою епохою в українській літературі стала збірка "З вершин і низин", що посіла найпочесніше в нашій літературі місце — поруч "Кобзаря".Провідний мотив цієї поетичної книги — полум'яний заклик до боротьби проти несправедливого суспільного устрою:Не ридать, а здобувати Хоч синам, як не собі, Кращу долю в боротьбі. Такими словами звертається поет до сучасників у програмному вірші збірки — "Гімн".Зранене неволею народу поетове серце обливається кров'ю і на папері виливає свій сум. Але сум — то ще не розпач. Франко залишається оптимістом

"Наталка Полтавка" — цілком типовий образ української дівчини, представниці народних мас, який завдяки вдалому перу письменника об'єднав у собі найкращі риси дівчини-українки: розум, любов, добре серце. Її духовна сила і чарівна краса дивують нас і зараз.З теплотою й щирістю змальовує письменник образ Наталки. Це — образ чесної, роботящої, здібної селянської дівчини, багатої душевною красою. Досить правдиву її характеристику подає виборний: "Золото — не дівка!... Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить". Але не тільки цими рисами приваблює образ Наталки. Вона мужня, рішуча, з тверезим поглядом на життя. Наталка добре усвідомлює нерівність між бідною селянкою і багатим возним. "Ви пан, — говорить Наталка возному, — а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду". Ця розмова показує, що селянська дівчина розумніша за хитрого "юристу". Наталка не лише кохає й страждає; вона здатна захистити свою гідність, вона бореться за здійснення своїх мрій, за своє щастя. Ось чому розмова її з матір'ю про женихів показує її здатність до глибокої критичної оцінки людей.Почуття гідності, притаманне Наталці, підкреслює й пісня, яку вона співає:Небагата я і проста, но чесного роду.Не стижуся прясти, шити і носити воду.Вона весь час турбується про свою матір, дуже лагідна і ніжна у розмові з нею, що свідчить про велику повагу і любов до рідної неньки. Та й взагалі з усіма людьми Наталка поводиться доброзичливо, з відкритою душею. "Добра дитина", — каже про неї Терпилиха. Про її добре серце говорить і виборний. Материні сльози й докори примушують її погодитись вийти заміж за возного. Вона готова на самопожертву, щоб заспокоїти в старості матір. Така ситуація була дуже типовою для українського села XVIII—XIX століття, коли бідну дівчину примушували батьки або вона сама жертвувала своїм коханням, щоб якось забезпечити, покращити долю, злиденне життя родини.