Я знав від друзів по роботі,
що цей директор — кар'єрист
На підлабузницькій підлоті
Надвидатний розвинув хист.
Вмостившись вигідно за «пультом»,
Він діяв методом старим:
Служив лиш культикам і культам
І їхнім дамам дорогим.
Він по шкалі номенклатурній,
Що склалась в культовій порі,
Містив одних в тісні конури,
Других — у люкси нагорі...
— Ну що ви! Всяке є насіння
І всякий сорт працівників.
А ви ж — начальник управління
Всіх українських вітряків!..
2.Де трибуна, мікрофон,
Там і він, як Ціцерон.
Лиш підійде до контори
— Клич негайно всіх на збори!
...Трішки щось про Занзібар,
Кілька слів про чорний пар.
Знов торкнеться, після зябу,
Міжнародного масштабу...
А на той, он, ХТЗ,
Що не оре й не везе,
А стоїть з обдертим боком,
Він не кине навіть оком.
Кожним словом — дзень та брень,
Не цікавиться лишень,
Чи тут мають трактористи
Де спочити і поїсти.
объяснение:
в цій повісті контрастна проблема матеріального стану за яким так біг мартин.. він так захопився дворянством, що забув про родину і почуття власної доньки. він хотів ввідати заміж доньку за того, кого вона не кохала. батько мав поцікавитись почуттям доньки. а мартин поставив дворянство набагато вище за родину. ніхто не міг витягнути мартина із цієї залежності. карпенко карий поставляє велику проблему, яка актуальна і на сьогодні. матеріальним станом не вимірити почуття власної гідності.. достаток не найголовніше що є в житті.. потрібно цінувати все що є, не бігти за вищим, тим що вдається брехнею. краще жити спокійно. хоч і бідно, так вважали дружина мартина і марися
