What do you or don’t you like about your classroom? Do you enjoy changing your classrooms for different lessons?
What subjects do you like learning at school? Why?
What sections do you attend at school? (sport, drama, etc.)
How do you spend your time with classmates after classes?

​

Окраса української літератури – повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». У творі письменник створив образи людей, які є справжніми дітьми природи. Вони єдині зі світом гір, полонин, лісу, який оточує їх.

Історія обертається навколо хлопця та дівчини. Обидва вони гуцули. Родини Марічки Гутенюк та Іванка Палійчука люто ворогують між собою, намагаючись знищити чоловіків ворожого роду. Але Іван та Марічка покохали один одного ще дітьми. Вони наче первісні люди, адже ворожість у суспільстві не знищила їхніх природних почуттів. Кохання – це справді природне почуття, а ненависть – ні, її нав’язують людям інші люди. Автор повісті дає нам це зрозуміти.

Марічка - поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її.

Іван – це також людина в природному стані. Він прекрасний господар, «ґазда». Іван знає прадавню мудрість про те, як треба доглядати за худобою, як зберегти овечок від злих духів. Для нього видається цілком природним, що сусідка Химка є відьмою і може обертатися у жабу та білу собаку. А в лісі, звісно, бродить чугайстир та полює на нявок.

Іван тонко відчуває природу навкруги себе. Мабуть тому він не тільки добрий господар, але й грає на флоярі. Він здатен на велике почуття і в кінці віддає життя за мрію. Не може жити без радості та кохання.

Є ще два цікаві образи в творі – мольфара Юри та ґаздині Івана Палагни. Але їхнє кохання інше: в ньому проглядає хижість та хіть. Своєю силою керувати природними стихіями Юра причарував горду та холодну Палагну. Їхнє кохання неначе стихійне лихо: розбиває життя людей навколо. І тому воно протиставляється  глибокому, ніжному коханню добрих людей - Івана та Марічки.

Ця драма наповнена народними піснями, які пам’ятають й досі: «віють вітри, віють буйні…», «сонце низенько, вечір близенько…», «гомін, гомін, гомін, гомін по діброві…», «ой під вишнею, під черешнею».                                                      і. котляревський намагався зробити комедію надзвичайно легкою для перегляду. на мою думку, йому чудово вдалось зробити це. я вважаю, що наталка є справжньою українською жінкою, бо «золото – не дівка! наградив бог терпилиху дочкою. окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна – яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе і матір свою на світі держить». й справді, після смерті батька на наталчині плечі лягла тяжка відповідальність: піклуватися про себе й про свою стару матір. мені здається, ця дівчина дуже відповідальна й хазяйновита, адже «всі матері приміром ставлять її своїм дочкам.» крім того,   вона «так обезглузділа, що любить запропастившогося петра! ».   наталка настільки закохана у парубка, що навіть не погоджується вийти заміж за шанованого на селі возного, який має можливість забезпечити грошима   терпилиху із дочкою до кінця життя.   в образі дівчини поєдналися найкращі риси людини: щирість, життєрадісність, наполегливість, доброта і повага. і те, що полтавка все ж таки одружилася з петром є своєрідною винагородою за її відданість. мабуть, українська жінка стала справжнім символом україни, адже вона незрівнянна, неповторна, мудра і розсудлива. така, як наталка полтавка.