ЧОРТОМЛИЦЬКА СІЧ скласти план ЧОРТОМЛИЦЬКА СІЧ
Для захисту від іноземних поневолювачів в Україні на рубежі XIV – XV століть були створені власні збройні сили – козацтво.
До лав козацтва вступали наймужніші люди. На них чекали військові походи й битви. Але козаки не тільки воювали. Вони бралися за плуга, полювали хижого звіра, годували худобу, займалися ремеслами. Козаки 6 засновували хутори й села, будували нові й відроджували зруйновані ворогами міста й містечка.
У пониззі Дніпра, за порогами, на дніпровських островах козаки створили систему укріплень. Козацька фортеця, захована в плавнях, густих заростях лози й очерету, була для ворогів неприступною. Укріплення з дерев називали «засіками». Від цього слова одержала свою назву Січ. Запорозькою Січ назвали тому, що лежала вона за порогами.
Кілька разів Січ змінювала своє місцеперебування. Вважають, що спершу вона знаходилася на острові Хортиця. Там у середині XVІ ст. князь Дмитро Вишневецький спорудив укріплений замок. Пізніше пристановищем Січі став острів Томаківка, згодом – інший дніпровський острів – Базавлук. Повстанське військо Богдана Хмельницького сформувалося, коли Січ перебувала на Микитиному Розі.
Найдовшу історію мала Чортомлицька Січ. З нею пов’язані життя й діяльність славетного отамана Івана Сірка. Зовні ця Січ нагадувала місто-фортецю. З лівого боку її омивала річка Чортомлик, з правого – річка Прогной. За фортецею протікала ріка Скарбна. Урвисті береги цих трьох річок правили за природне укріплення. З четвертого боку Січ виходила в поле. Тут знаходився вал із бійницями, що укріплювався частоколом із загострених паль. З цього боку стояла велика оборонна башта, а перед нею було влаштоване земляне укріплення для гармат.
Вийти з Січі можна було через вісім вузьких проходів («форток»). Узимку запорожці на всіх річках навколо Січі вирубували кригу, утруднюючи цим доступ до фортеці. У центрі Січі на майдані стояла церква, а довкола неї – 38 куренів. Це були великі дерев’яні хати, криті очеретом або шкурами. На майдані стояли будинки старшини. Малася тут і пушкарня, де зберігалися гармати.
У куренях постійно жила залога Січі. Більша частина козацтва та сім’ї запорожців мешкали в зимівниках, а згодом – у селах на території Січі. З другої половини XVІІ ст. всі ці землі почали називатися «Вольності Війська Запорозького».
Чортомлицьку Січ було спалено й зруйновано за наказом царя Петра І після того, як частина старшини й козацтва перейшла на бік гетьмана Мазепи.