Ой ти, дівчино, з горіха зерня... запитання 5 до твору і відповідь у душках

*"За хатою недалеко — картопля, на пiдметi — коноплi. Сядеш собi: вiтер вiє, сонце грiє, картоплиння навiває думки. I все думаєш, думаєш, думаєш... Аж поки мати не крикне..." *" Конституцiї я був нервової, вразливої змалку: як покаже, було, батько череска або восьмерика — моментально пiд лiжко й тiпаюсь." *" лiнiйку, що ходила iнодi по руках наших школярських замурзаних. Ходила, бо така тодi "система" була, i ходила вона завжди, коли було треба, i нiколи люто. Де тепер вона, та лiнiйка, що виробляла менi стиль лiтературний? Вона перша пройшлася по руцi моїй, оцiй самiй, що оце пише автобiографiю." *" почала формуватися й моя класова свiдомiсть. Я вже знав, що то є пани, а що то — не пани." *"Чистий тобi лейборист. Мiж соцiалiзмом i королем вертiвся, як мокра миша." *"Книжки я любив змалку. " *"Перекладав я, перекладав, а потiм думаю собi: "Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати! А потiм — письменником можна бути" *"I пишу собi.."

Хар-ка :

Грицько  

За принципом контрасту виписано образ Грицька. Зазнавши багато горя змалку (його батьки померли від холери, коли він був ще зовсім малою дитиною) , Грицько, дійшовши літ, подався на заробітки. Важко працював два роки, але повернувся в село, купив землю, хату, завів господарство і почав думати про весілля. Шукав собі дівчини багатої та вродливої, а покохавши, одружився на сусідній наймичці, такій само сироті, як і він. Грицько, як і Чіпка, з дитячих років бачив і кривду, і несправедливість, але він ніколи не намагався чинити опір, бунтувати. Палкі Чіпчині слова не зачіпили його серце, але зародили тугу в чутливій до людського горя Христиній душі.