Відповідь:Котляревський близько стояв до життєдайних джерел народного гумору і сатири. Звідси – характерні для поеми найрізноманітніші комічні ситуації, неповторний гротеск, уїдлива гіпербола, з їх типовим українським національним колоритом. Читач нестримно сміється над хабарником Нептуном, над тупим держимордою Зевсом, над «сучою дочкою» Юноною, над «старим скупиндею» Латином, який «дрижав, як Каїн за алтин», над «обточеним, як огірок» Турном… Люди і боги хлищуть горілку, сваряться, б’ються… «Грубі» сцени слідують одна за одною. Можна відзначити певну фривольність в окремих сценах, натуралізм деяких образів, місцями – веселу неохайність. Але який це щирий, непідробний комізм, який іскристий дотеп! Поет живописує сміливими мазками, контрасними барвами, в його картинах відчувається велика сила художнього узагальнення, життєва реальна основа. Щедрою рукою великого майстра розкидано влучні афоризми, кмітлив барвисті деталі.
В «Енеїді» Котляревський творчо використовує різноманітні мовно-стилістичні засоби народної творчості і цим досягає своєрідного стилю своєї неповторної поеми. Письменник невичерпний у своїх живописних барвах. Він кохається, зокрема, в соковитих епітетах. Його Дідона «розумна пані і моторна», «трудяща, дуже працьовита, весела, гарна, сановита…»; Ентелл «був тяжко смілий, дужий, мужик плечистий і невклюжий».
Пояснення:
Пошук...
Аналіз творів українських пісменників / Аналіз (паспорт) вірша "Осінь", Володимир Сосюра
Аналіз (паспорт) вірша "Осінь", Володимир Сосюра
Перегляди: 81
Сосюра Володимир
Тема: зображення приходу осінньої пори.
Ідея: вираження тривоги ліричного героя через опис осінньої природи.
Літературний рід: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: пейзажна.
Римування: перехресне.
Рік написання: 1938 р.
Мотив: тужливі настрої, викликані настанням осені; краса осінньої природи.
Ліричний герой: чутлива людина, яка вміє бачити красу навколишнього світу.
Художні засоби: епітети - «синя тишина», «пелюстки печальні», «осінь жовтокоса», «синьоока осінь», «сади пустинні», «далечінь холодна», «золоті копита чорного коня», постійний епітет - «баский кінь», «берізка гола», персоніфікації - «обриває вітер пелюстки», «їде гордовито осінь», «берізка мерзне», метафора - «покора в тишині розлита», анафора - «Облітають квіти, обриває вітер..
