Объяснение: Якби я була вчителем літератури, то намагалася б показати своїм учням багатогранність цього предмету. Адже це не просте вивчення творів. Це цілий світ, який відкривається нам через віки. Дуже важливо навчитися думати. Не просто читати твір, а намагатись зрозуміти, чому тут поставлено саме такий епітет, що нам передає певний пейзаж, чому автор використовує саме тут метафору (поетичне перебільшення). Не менш важливим, є вивчення біографії авторів. Адже це дає можливість більше уявити їхнє життя, зрозуміти мотиви та переконання. Література розширює наш світогляд. І хоча деякі твори здаються великими за обсягом у рамках шкільної програми (наприклад, "Роксолана"), але це чудова можливість збагатитися культурно, яку варто використати у повному обсязі. Усе залежить від планування часу. Недарма багато творів задаються на літні канікули. Окрему увагу, хотілося б звернути на вірші. Їхнє вивчення надзвичайно ефективно тренує нашу пам'ять. А чого вартує розуміння структури вірша (ямб, хорей). Можливо, поглиблений розгляд поезії, буде корисний учням у складанні власних віршів. Одним словом, як вчителю літератури хотілося б передати власний досвід, свої думки, навчити учнів думати та аналізувати.
Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі (наприклад, у вірші «На світі є співучий Лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «Чумаках» чи поемі «Сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «Моя апологія, альбо самооборона», «Більшовик», Київ, ч.216, 23 вересня 1923). Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом НКВС у 1931, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Після ув'язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості. Його товариші-неокласики М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані й загинули в концтаборах.
Після ув'язнення, з 1931 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його творчість поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його.
