Важко описати що таке щастя взагалі. Це, напевне, той стан душі коли світ навколо в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, допомагати і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим.
У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим.
Отже, не мою думку, щастя - це найцініший скраб, і звичайно ж воно не приходить саме, а дістається часто важкою працею.
Твір на тему "Чого навчає мене Захар Беркут прикладом свого життя":
Нещодавно я прочитала чудовий твір Івана Франка "Захар Беркут", у якому розповідається про героїчну боротьбу нашого народу проти ворогів. Захар Беркут - центральний персонаж твору, поважний літній чоловік, схожий на старця. Цей герой є мудрецем з глибоким почуттям патріотизму. Я захоплююсь мужністю, розумом та духовною силою цього персонажа.
Саме Захар створює план знищення ворога. Ним керує любов до рідної землі, волелюбність, почуття обов'язку перед народом та державою. Я вважаю, що Захар Беркут - найкращий приклад справжнього патріота, який доводить свою любов до Батьківщини не словом, а ділом. Я навчилась у цього героя ще більше поважати свою землю та усвідомила, що кожен з нас - невіддільна частина великої та єдиної нації.
