Підготувати двух разних приклади образу персонажів
​

І нам, нащадкам Великого Кобзаря, яким, власне, і було адресовано «Заповіт», варто замислитися, чи виконали ми волю поета? Мені дуже прикро, що сам Шевченко не побачив свою Батьківщину незалежною (ми знаємо також, що він не дожив до скасування кріпацтва, адже побачити простий народ вільним також було його мрією). Незалежність України, після стількох років і навіть сторіч боротьби та помилок, нарешті здобута. І це — найважливіша, як на мене, подія за всю історію існування нашої держави. Але ж поет прагнув не тільки декларації незалежності, але й духу свободи в нашій країні, справедливості та щастя. Незважаючи на фактичну незалежність нашої держави, на жаль, нас і досі переслідує безпідставний, а тому ще більш прикрий, комплекс якоїсь національної меншовартості. Тобто люди, що географічно живуть в Україні, українці за походженням, не вважають себе такими. Як на мене, це якийсь історичний парадокс. Уявімо на хвилинку, що вся інформація про людину зберігається в певній анкеті. Коли б десь у «небесній канцелярії» складали питання до такої анкети, туди, безумовно, ввели б графу «національність». Бо національна приналежність людини — не формальність, а риса, яка зумовлює її мислення, вдачу, життєві принципи. Ця графа, так би мовити, є «обов'язковою для заповнення», але більшість людей не просто вважають себе приналежними до іншого народу (питання національних меншин — окреме питання, але цілком нормально, що в нашій країні мешкають інші народи, підтримуючи свою власну культуру, зрозуміло, що вони не вважають себе українцями, бо ними не є), велика частина українців живе без певної національної приналежності, вони ніби поза часом і простором, поза історичним і національним контекстом. Мені здається, це чи не найприкріше у наш час... Ось чому, напевно, ми ще не виконали заповіту Тараса Шевченка.

2. Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути». «Ноги ставали міцнішими, пружніли м’язи , і вже не доводилося весь час думати:як добре великим і сильним – їх ніхто не штовхає… Мама потім не могла ніяк повірити, що хлопець сам себе вилікував…». Ці слова – характеристика…
В: Славка Беркути

3. Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути». Назвати місто , яке так описано в повісті: « … І попливло місто із схилів Княжої гори, як ріка рушило на долини і пагорби, убрало їх у каміння. У чорні брами на Ринковій площі вступають у дивних шатах горожами. В аптеці на Ставропігійській у мідному важкому начинні товче сухі зіллиська, схожий на ченця аптекар. Вулицею котиться віз із оббитими колесами…»
Б: Львів

4. Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути». Кульмінацією у творі Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути» є:
В: поєдинок на шпагах Юлька та Славка

5. Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути». Юлько Ващук, герой твору Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути», розчарувався у своєму батькові через те, що:
В: той скористався чужою працею, видавши її за свою

6. О. Довженко «Ніч перед боєм». За жанром твір О. Довженка:
Г: оповідання

7. О. Довженко «Ніч перед боєм». Ідея твору «Ніч перед боєм»:
В: возвеличення героїзму, мужності, патріотизму українців під час Великої Вітчизняної війни

8. О. Довженко «Ніч перед боєм». У цитаті «…про вас пишуть у всіх газетах як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид, пробачте, і маленькі…» схарактеризовано:
В: Петра Колодуба

9. О. Довженко «Ніч перед боєм». До війни командир Колодуб працював:
А: садівником

10. О. Довженко «Ніч перед боєм». «Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою» - це характеристика:
А: діда Савки

11. О. Довженко «Ніч перед боєм». Платон Півторак і дід Савка загинули:
А: перевернувши човен із фашистами

12. О. Довженко «Ніч перед боєм». Іван Дробот – це:
Б: онук діда Савки