Степан руданський x варіанти тексту першодрук канонічний текст несе мужик у ночовках додому свячене: яйця, паску, і ковбаси, й порося печене. і порося, як підсвинок, та ще й з хроном в роті. несе, бідний, та й спіткнувся у самім болоті. і хибнулись нові ночви, затряслось свячене, і в болото покотилось порося печене. глянув мужик на болото, посвистав до лиха, відвернувся, набік плюнув та й промовив стиха: «та свиня таки свинею! правду кажуть люди: святи її, хрести її – все свинею буде! » : 1. проаналізуй, які риси характеру селянина розкриває твір. називаючи рису характеру, перекажи епізод, у якому вона проявляється найповніше. 2. яким ти уявляєш собі розповідала цієї байки? які художні засоби та прийоми тобі підстави зробити такий висновок?

Українська література заявила про себе на весь світ, представи­вши читачам твори геніального поета Т. Г. Шевченка. Безліч слів шани і визнання звучать протягом століття на честь великого Коб­заря. Але думки щодо його таланту і місця в літературі не вичерп­ні. Викладачами вивчаються документальні факти з життя поета, видано велику кількість літературознавчих праць, студенти та учні пишуть реферати, твори. Незвичайною є запропонована тема про позицію громадянина в суспільстві. І мені здається, що перед тим, як заговорити про суспільство, необхідно розглянути місце в ньому самого поета. Поет, по суті своїй, є митцем слова. Малюючи в своїй уяві певні образи, переносячи їх на сторінки творів, поет дарував нам олюднені Думи — основу поетового життя б самовира­ження, засіб існування («Думи мої думи...). Думи Т. Г. Шевченка сумними рядами повідомляють про недолю українського народу, про сиріт, наймитів, безталанних. Всі ці прояви суспільного питан­ня бентежили болісним відгомоном душу Кобзаря. Усі негаразди поет переживав з людьми — співчував, прагнув бути почутим. Т. Шевченку вдалося у своїй творчості намалювати картину дій­сності, яку він бачив, живучи у ті давні часи поневолення, кріпаччи­ни, коли суспільство складалося з панів і кріпаків. Згадаймо хоча б сумну поезію *Сон»(«На панщині пшеницю жала...»). Поет розпо­відає нам про знедолених жінок, яких зваблювали і кидали москалі (поема «Катерина»).

Українська література заявила про себе на весь світ, представи­вши читачам твори геніального поета Т. Г. Шевченка. Безліч слів шани і визнання звучать протягом століття на честь великого Коб­заря. Але думки щодо його таланту і місця в літературі не вичерп­ні. Викладачами вивчаються документальні факти з життя поета, видано велику кількість літературознавчих праць, студенти та учні пишуть реферати, твори. Незвичайною є запропонована тема про позицію громадянина в суспільстві. І мені здається, що перед тим, як заговорити про суспільство, необхідно розглянути місце в ньому самого поета. Поет, по суті своїй, є митцем слова. Малюючи в своїй уяві певні образи, переносячи їх на сторінки творів, поет дарував нам олюднені Думи — основу поетового життя б самовира­ження, засіб існування («Думи мої думи...). Думи Т. Г. Шевченка сумними рядами повідомляють про недолю українського народу, про сиріт, наймитів, безталанних. Всі ці прояви суспільного питан­ня бентежили болісним відгомоном душу Кобзаря. Усі негаразди поет переживав з людьми — співчував, прагнув бути почутим. Т. Шевченку вдалося у своїй творчості намалювати картину дій­сності, яку він бачив, живучи у ті давні часи поневолення, кріпаччи­ни, коли суспільство складалося з панів і кріпаків. Згадаймо хоча б сумну поезію *Сон»(«На панщині пшеницю жала...»). Поет розпо­відає нам про знедолених жінок, яких зваблювали і кидали москалі (поема «Катерина»).