Ох.
План.
1. Ледачий син у батьків.
2. Втеча від кравця, шевця та коваля.
3. Задум батька віддати ледаря у найми.
4. Раптова поява Оха в лісі.
5. Наймитування сина в лісового царя.
6. Три чарівні перетворення.
7. Перший рік та невпізнаний син.
8. Другий рік та невпізнаний син.
9. Третій рік наймитування.
10. Зустріч з подорожнім.
11. Порада дідуся.
12. Кінець наймитуванням.
13. Перетворення в хорта та вигідний продаж.
14. Перетворення в сокола та вигідний продаж.
15. Перетворення в коня.
16. Знову в руках Оха.
17. Біля річки.
18. Син перекидається окунем, а Ох – щукою.
19. Гранатовий перстень у руках царівни.
20. Ох стає купцем.
21. Перстень розсипається на зернини.
22. Ох стає голубом.
23. Одна пшонина.
24. Гарний парубок.
25. Пишне весілля.
головним героєм оповідання є білий кінь шептало, що працює на одному з господарств і виконує разом з іншими кіньми повсякденну, вкрай обридлу роботу, терпляче зносячи удари батога конюха і знущання хлопця-підпаска. під час роботи шептало досить часто згадує, як колись молодого і гордого білого коня зломили і осідлали люди, примусивши працювати на себе і слухатися команд конюха. часом таке
становище для шептала було майже нестерпним і дуже принизливим, бо предки цього білого красеня “гарцювали на залитім різнокольоровими вогнями і, і милуватись їхньою красою щовечора сходилися людські натовпи”. ці спогади повертали приниженого коня до дитинства, коли він маленьким лошам весело бігав по цвітучих лугах поряд з матір’ю і слухав її розповіді про дідів та прадідів. а одного ряду поряд з табуном з’явилися люди…
для того, щоб вижити у неволі, природній розум коня підказав йому вдавати себе “покірного і роботящого” і що “розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки”. таким чином, присипаючи пильність людей шептало здобував для себе хоч крихітку від справжньої волі і самостійності. кінь то рухався осторонь від інших – сірих, гнідих, вороних коней, то сповільнював ходу або зовсім зупинявся біля соковитої конюшини, коли увесь табун швидко рухався, збиваючись у тісну купу. шептала постійно непокоїла думка про те, чому він породистий і волелюбний, розумний і гордий, повинен коритися такій рабській долі, терпіти усі приниження і побої за короткий відпочинок у теплій стайні і жмутик сіна на вечерю та сніданок. шептала “повільно засмоктував глибокий, як прірва, відчай”.
