Https://community.ibm.com/community/user/network/members/profile?UserKey=4f538398-88ee-48e1-a7e9-d83179d8d3e6
https://community.ibm.com/community/user/network/members/profile?UserKey=83889aa3-1cf4-4566-836b-2c1c684ae9cc
https://community.ibm.com/community/user/network/members/profile?UserKey=3c341ada-67ad-42eb-b782-58018617b6c0

«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобкаЛюблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...»«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».Мар’яна —> Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»

відповідь: перша книга, яка запам’яталась мені, називається «яким не треба бути». авторами її є алла сокол та олена конечна.

    ця невелика збірка віршів має чудові малюнки про своїх героїв. вони кольорові та великі. там можна зустріти лежебоку іванка, таню, боягуза гната, замазуру юру, неумійка андрійка, плаксу катрусю, забіяку колю, роззяву зіну, жаднюгу маринку, ласунця, хвастунця, ябеду, руйнівника, брехунця, вередулю. вони показали мені і багатьом читачам яким не треба бути. мова книжки віршована, легко читається.

    я можу порадити молодшим братикам і сестричкам моїх однокласників прочитати цю цікаву, веселу, повчальну і гарно   ілюстровану книжечку.

пояснення: