"Пантелеймон куліш" Чорна рада про вибір гетьмана(розповідь)

За свободу і незалежність вільного краю і народних месників, поряд з видатними діячами визвольного руху України Т. Г. Шевченко у багатьох своїх творах зображує надзвичайний своєю моральною чистотою і силою образ звичайної української жінки, трудівниці, сестри, коханої і матеріМатір – це людина, якій кожен з нас зобов’язаний своїм життям, своїми перемогами і радощами, усім тим, що ми маємо у своєму житті. Мабуть, саме тому образ матері завжди був, є зараз і назавжди залишиться провідним образом у творчості письменників усього світу. Не є винятком і творчість ВеликогоКобзаря.Образ матері у творчості Т. Г. Шевченко – це образ жінки-робітниці, жінки, яка була вимушена усе своє життя гнути спину на панів, жінки, яка найчастіше не могла залишатися зі своєю дитиною, бо була кріпачкою і залежала від своїх господарів. Жінка у часи Т. Г. Шевченкобула безправною і зазнавала багато знущань від панів. Та не менше знущань було і від чоловіків, тому і в родині жінкам жилося не набагато краще. Наприклад, у своїй поезії «Якби ви знали, паничі…» Т. Г. Шевченко з болем у душі пише про жінку:Ще молодую – у могилуНужда та праця положила…»Жінка не мала змоги доглядати своїх дітей, бо щоб прогодувати свою родину, усі селяни повинні були кожен день працювати на пана. Тому найчастіше жінки залишали дітей вдома під наглядом старших, мріючи, що у них майбутнє буде кращим, ніж у їх батьків. Так, у поезії «На панщині пшеницю жала» («Сон») стомлена мати мріє про краще майбутнє для свого сина. Її любов до сина, незважаючи ні на що, безмежна, також безмежна і віра в те, що колись настане зовсім інший час:
«І сниться їй той син Іван.І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі».

Образ матері і її доля у творчості Т. Г. Шевченка зображується по-різному. Це й Катерина, яка не витримує тяжких життєвих випробувань і накладає на себе руки, і Ганна, яка все життя, спокутуючи свій великий гріх, працює в родині сина і любить його жертовно, самовіддано. Сам поет зазнав дуже мало материнської любові, але він щиро вірив у кращу долю матері та кращу долю її дитини:«І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі».

Цитатна харвктеристика Князя
 А ви оголосіть краще, що мене вбито. Я сидітиму тут і носа нікуди не по-тикатиму.

— Аякже! А де труп? Ти мені трупа давай, а тоді сиди: хоч сто літ! А хто бачив, як тебе було переможено? Гадаєш, всі такі дурні? Я через тебе, гевала, ночей не сплю, вже третій день п'ю. Так і зіпсуюсь до дідькової мами. А що з дочкою буде? А з Люботином? В тебе що — патріотичні почуття притуплені?

— Та ні… але я ще такий молодий… не нажився ще… — Шкода. Але що робити?

— Так, це правда. Але я вже знаю, що зроблю. Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бо ж це і моя земля!

— Що ти говориш?! Ти повинен жити! Життя володаря не варте й одного рядка поета! Ти повинен писати!»

— Ну і що? Ваш батько не винен, що мусить брехати. Якби я був справжнім драконом, то й не треба б цієї кумедії.

— Або якби князь був князем… І я — сама собою… І всі люди — людьми… А не драконами. Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні… Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…

— …є лицарі і з‑за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними острамитися. Але й підтяти вас жоден з них не сміє. Цього ми до-зволити не можемо. Герой мусить бути свій. Так би мовити, для історії і для прикладу.