У родинно-побутових піснях українці співають здебільшого про щире кохання, печаль та розлуку, підлу зраду, радість або горе.
"Чи ти мене вірно любиш, чи не хочеш знати?
Третій вечір, як ти не був коло моєї хати".
"Ой, як серцю не жаль, не жаль?
Кого любив, не взяв, не взяв.
Ой, як серцю не розпука?
Кого любив, з тим розлука".
"Чи без щастя уродився,
Чи без долі охрестився".
"Горе ж мені, горе,
Нещасная доле".
У чисельних тихих колискових піснях співають про свої ніжні материнські почуття.
"Мишка буде воркотать,
А дитина буде спать.
Колисонька хить-хить,–
Хай Олеся спить, спить".
У піснях жартівливих висміюють свої та чужі вади: лінь, неробство, хвалькуватість, жадібність, дурість.
"Дід рудий, баба руда,
Батько рудий, мати руда,
Сам рудий, руду взяв,
Бо рудую сподобав".
"Та взяв собі жінку
Невеличку,
Що не вміє шити-прясти
Чоловічку".
Українські пісні - справжнє народне багатство, в них віддзеркалюється національний характер українців.
