Раніше мені було невідомо, що існує такий пісенний жанр, як коломийка. Навіть це слово було для мене новим. Про ці твори я довідався на уроці української літератури, а потім знайшов записи коломийок в Інтернеті й послухав цілу низку коломийок. Виявилося, що цей пісенний жанр збагачується й сьогодні. А до коломийок не байдужі й відомі українські виконавці, наприклад, співачка Руслана, гурт "Мандри" та інші.
Отже, коломийки — це коротенькі дворядкові пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю або існувати незалежно від нього. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які часто не мають сталого змісту: "Ой співанки-коломийки, в'язанку з них в'яжу, як попросять заспівати, я ся не відкажу". Дуже здивувало мене те, що коломийки виникли дуже давно: перші відомі нам записи належать до XVII сторіччя, але є документальні свідчення про їхнє існування ще в давніші часи! Назва вказує на місце виникнення: місто Коломия Івано-Франківської області. Певну спільність із коломийками мають пісеньки, які поєднують спів із танцем у колі, — сербські "коло", чеські "до колочка", болгарський "хоро".
Объяснение:
"Что такое счастье?", — этот вопрос задавал себе когда-нибудь каждый и не получал на него удовлетворительного ответа. Одному кажется, что счастье — это миг. Другому — труд. Третьему тоже что-нибудь кажется. Но, как ни странно, никто не сможет объяснить это понятие другому так, чтобы тот изменил свое представление о счастье. Это пытались делать многие великие поэты, писатели, архитекторы и другие деятели искусства, прилагая неимоверные усилия, чтобы их герои могли показаться людям счастливыми или наоборот. В этом, на первый взгляд, незначительном штрихе подчас заключалась вся ценность произведения. Знаменитый «Демон» Врубеля всем своим существом показывал, насколько он несчастен. Гете во многих произведениях отображал свое представление о счастье, как о миге.
Для писателя сделать своего героя объективно счастливым или несчастным, наверное, самая сложная задача. Ведь любой герой живет своей собственной жизнью, влиять на которую писатель может только частично, по этой причине все искусство писателя проявляется при создании образа. Поэтому, чтобы определить, счастлив ли герой или нет, мы должны для начала понять, может ли он быть счастлив.
