Мій літературний герой 5 клас

Народився 21 березня (3 квітня) 1908 року в селі Пасицелах (тепер Балтського району Одеської області) в багатодітнійселянській сім’ї. З часом родина переїхала в село — Третю Миколаївку (нині Левадівка). Після закінчення чотирирічної школи продовжив навчання в Одесі у школі імені Лесі Українки. Коли в 1930-му його батько потрапив під «розкуркулювання», юнак уже був студентом Одеського педагогічного інституту. Сина «ворога народу» виключили з вузу, і він влаштувався на роботу рулевим на кораблі «Ленін». А коли через рік відновився в педінституті, то заарештували вже його самого. Та хлопця невдовзі випустили. Можливо, врятувало те, що його друг Володимир Іванович звернувся з листом до «всесоюзного старости» Калініна від імені майже двохсот однокурсників. До того ж охоронець забрав у в’язня блокнот із його віршами, і після того став прихильніше ставитися до Степана. Перебування в казематі не минулося безслідно: від нервового стресу захворів на епілепсію. Відпустила хвороба лише після війни. По закінченні у 1934 році педінституту працював викладачем української мови та літератури у Бехтерському сільськогосподарському технікумі (Голопристанський район). Потім працював кореспондентом газети «Чорноморська комуна». Протягом багатьох років — співробітник сатиричного журналу «Перець». Брав участь у німецько-радянській війні, Член КПРС з 1952 року. Обирався депутатомВерховної Ради СРСР 6 і 7-го скликань. Жив в Києві. Помер 11 січня 1982 року у Києві, похований на Байковому кладовищі(ділянка № 12). Автор надгробного пам’ятника — скульптор О. Скобліков.

Наталка та Гриргорій перетнули кордон. Пройшовши декілька верств вони поселились у містечку Гуляні. Пес так і не повернувсь. Шкода пса, але Наталка і Григорій зажили мирним життям. Збудували собі хатку, завели собі домашнє господарство. Вони жили звичайним сільським життям. Наталка влаштувалась дояркою, а Григорій працював на сталеварному заводі... Минали роки, а молоді невдовзі втомились від такого життя. Одного дня вони вирішили повернутися додому. В ранці вони вирушили до дому, вони йшли декілька діб... І ось вони вже біля власного будинку, все поросло бур`яном, молоді запідозрили щось неладне. Зайшовши всередину вони не знайшли ні живої душі. Від найблищих мешканців вони дізналися правду про долю своїх батьків: тих стратили за переховування контрреволюціонерів... Обурений Григорій, знаючи про лісових повстанців, вирішує їхати в Західну Україну. Там він вступає до лав УПА... З перших днів він бачив зверхнє ставлення до нього вояків, однак він потоваришував з одним з них Чому б се так запитав він у побратима?- все просто, -той відповів... Ти не їхніх арійських кровей, не з Західної України ти родом, то й не люблять тебе, а мене тобі шкода... Складно було і в вояках, презріння вояків погіршувало настрій, до Наталки теж відносились погано, вона, живучи протягом багатьох років  у Сибіру, здобула акцент відмінний від Українського. Напередодні однієї з ночей товариш розбудив Григорія. -чого тобі?/ -вставай, бери жінку та тікай?/- та що трапилось?/- наш командир дізнавсь про твоє походження, а власне неукраїнське походження твоєї жінки. Тікай, завтра вранці планується ваш розстріл... Хутко зібравшися Григорій разом з Наталкою тікали вночі, коли всі спали А ось і їде якийсь потяг, вони й застрибнули в нього... В потягу їхали радянські робочі. - здраствуйтє рєбята, ви откуда?/- от УПА, оні нас хотєли расстрєлять./ -вот сволота, руский народ унічтожить рєшили. Но ничего покажєм ми ім. А ви куда собствєнно направляєтєсь... Це питання змусило Григорія замислитись. Але в нього не було вибору, оскільки всі проти нього відвернулись, але найбільше його розізлили патріоти, захисники України, які хотіли його розстріляти. Наталка знала добре російську та і він вивчив, оскільки в Китаї вони поселились в тій області де жили росіяни...Але все ж Григорій відповів- нє знаю куда, хотім воєвать с УПА/- дєло говорітє, ми вам Так Григорій став польовим офіцером, Наталка не відставала від нього. Одного разу Наталка отримала тяжке поранення і вже не змогла воювати. Вона згодом вилікувалась і ніде більше не працювала окрім власного будинку... Під час операцій проти УПА Григорій отримав чимало орденів. За те що він "перевиховався", його не було розстріляно, а навпаки він просувався по службі... І ось він вже майор. Майор Многогрішний... Він отримав посаду, яку колись займав його лютий ворог... Він був надзвичайно здивований, коли отримав майора, бо згадав свого кривдника. "життя непередбачувана річ"-подумав він... Ось так і в житті, буває моральне буває суттєве переродження особистості, її свідомості... Буває дане переродження в позитивному аспекті, а буває й у вигляді моральної деградації, яка є викривленням свідомості.