запорозька сі це не тільки місце. це втілення мрії українського народу про вільне життя, про бойові подвиги. це царство волі й рівності. це вільна республіка, у якій живуть люди широкого розмаху душі, абсолютно вільні й рівні. тут виховуються вільні, мужні характери, для яких немає нічого вищого за інтереси народу, за волю й незалежність вітчизни.
такою я побачив запорозьку січ у повісті м. в. гоголя "тарас бульба". втіленням духу запорозького козацтва є тарас бульба — головний герой повісті.
тарас був "один з корінних, старих полковників". він любив просте похідне життя запорожців. чисте поле та добрий кінь — от і все, що йому потрібно. побачившись після довгої розлуки із синами, тарас назавтра ж поспішає з ними на січ, до козаків. суворий, вимогливий, тарас бульба й синів своїх виховує суворо, за законами запорозької січі. для нього головне, щоб його сини "воювали хоробро, захищали б завжди честь лицарську, щоб стояли завжди за віру христову".
сам тарас бульба веде життя, повне негод і небезпек. ходив він у бойові походи й проти турків, і проти ляхів. він нещадно карає польських магнатів і захищає пригноблених і знедолених. це людина величезної волі й великого розуму, тому запорожці обирають його отаманом. зворушливо й дбайливо ставиться він до своїх товаришів. перед боєм він захотів висловити все, що було на серці, і звернувся до козаків з промовою, у якій сказав: "немає уз святіше товариства! " він мудрий і досвідчений ватажок козачого війська, тому перед боєм хоче зміцнити волю й віру запорожців, щоб міцно вони стояли, захищаючи рідну землю. за російську землю, за православну віру, за січ і бойове товариство закликає він стояти до кінця.
все життя тараса бульби було пов'язане з життям січі. він цінував у людині насамперед мужність і відданість ідеалам січі. тому він невблаганний до зрадників і боягузів. він не пощадив навіть свого молодшого сина андрія й сам убив його за зрадництво. тарас пишався мужністю й стійкістю остапа і пробрався до місця його страти, щоб підтримати дух сина.
сильним і могутнім був козак тарас бульба. але, коли в останньому бої повисло в нього на руках і ногах майже тридцять чоловік, то "сила здолала силу". і коли його прив'язали до стовпа, цвяхами прибили йому руки й розклали під ногами багаття, тарас думав не про смерть, а про своїх товаришів, про рідну землю. сила тараса бульби — в могутності його патріотичних почуттів.
я думаю, що всі, хто читає повість м. в. гоголя, уявляє тараса бульбу як живу людину, що дійсно жила в запорозькій січі. м. в. гоголь зумів створити в образі тараса бульби узагальнений образ запорожця — сильного, мудрого, мужнього, патріота своєї землі.
