Відповідь:
Завдання цікаве, з трішки філосовських нахилом. Я спробую висловити своє особисте враження, але буду дуже рада почути й думки інших))
Щодо сучасних проблем: читаючи цей твір, у мене складалося враження, що минають роки, навіть століття, а проблеми у нашого народу майже не змінюються. Наприклад,
Доля Мотрі (матір Чіпки) і її проблеми мені дуже нагадують проблеми будь-якої жінки, яка працювала в колгоспі за часів радянської влади, або й деяких сучасних жінок. Малих дітей залишали на когось із старших дітей або на бабусів-дідусів, тому що не в кожного була можливість віддати їх до садочку, а сьогодні не у кожному далекому селі той садочок є. Від ранку до темної ніченьки працювали такі матері на роботі, отримуючи за це копійки. А ще дуже страшну руйнівну силу має людський осуд. І нехай сьогодні вже не так відносяться до жінок, які народили дітей поза шлюбом, але людський осуд або несприйнятя і в наш час не одній людині ломають долю.
Грицько - сирота, який поневірятися по заробітках, важко працюючи, щоб заробити хоч якусь копійку на власне господарство. Скільки таких заробітчан скитається сьогодні по чужих країнах?
Правда, мені здалося, що отримати у власність землю таким чином, як його отримала Мотря, в сучасному світі було б проблематичніше. А тим більше, не отримавши при цьому ніяких підтверджуючих документів. Зрештою, як і відібрати цю землю сьогодні було б не так легко, як це сталося в романі. А отже, у Чіпки і Мотрі був би шанс залишитися власниками землі.
7) З персонажів твору мені дуже імпонує Галя - дружина Чіпки. На мій погляд, Чіпці дуже повезло, що така чудова дівчина вірно і щиро його покохала. Це був шанс для нього від долі щось змінити у своєму житті. А от сам Чіпка мене дуже дратує. Він домашній агресор, алкоголік. Мені здається, що він не залишив своє грабіжницьке ремесло не тому, що його злидні обсіли, а тому що йому не вистачало пригод, або як тепер кажуть про таких шукачів пригод - у нього була адреналінова залежність. З кожною сторінкою роману я сподівалася, що станеться диво і він таки зупиниться, обере чесне, тихе, спокійне, поважне життя, але ці сподівання танули як весняний сніг. Ні жалю, ні співчуття у мене Чіпка не викликає.
Пояснення:
ответ: Любов до рідного краю в творах Т. Шевченка
Творчість великого Кобзаря неосяжна та різноманітна, а сам він був основоположником нової української літератури. Слово його було ознакою національного відродження, утвердження української нації, її надією на кращі часи. Служінню рідній Україні Шевченко присвятив своє палке слово, щире серце, навіть своє життя. Вся його творчість пройнята палкою любов'ю до Батьківщини, до рідного народу. Не одне покоління вчилося у Тараса любити рідний край, служити йому, боротися за свою свободу. Для поета власна доля, особисте щастя було у долі і щасті рідного краю. Перебуваючи у казематах Петропавловської фортеці, очікуючи на вирок, поет турбується не про своє майбутнє, він пише про свою любов до України:
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
У служінні Батьківщині, народу поет вбачає сенс життя. Він гнівно засуджує тих, хто живе тільки для себе, хто за облудливими словами про любов до простого люду ховає своє хижацьке єство.
