Відповідь:
Найшла дещо, думаю до тобі :)
Історичний роман "Чорна рада. Хроніка 1663 р." Пантелеймон Куліш творив тоді, як Шевченко писав вірші "Три літа", а Микола Костомаров ґрунтовне дослідження з історії України "Богдан Хмельницький". Куліш писав текст ,водночас російською і українською мовами. Окреме видання з'явилося аж 1857 року. Серед перших читачів роману був Тарас Шевченко. "Я вже в другий раз читаю "Чорну раду" Куліша, і як прочитаю, то напишу йому прездоровенний мадригал",— писав він, повертаючись із заслання. Безперечно, роман Куліша був значною подією.
Відомо, що джерелом "Чорної ради", як і низки віршів "Три літа", як і монографії "Богдан Хмельницький", є козацькі літописи XVII—
XVIII століть. Зокрема Кулішів роман на одній із найвидатніших історико-літературних пам'яток і водночас найдостовірніших історичних джерел XVII століття — на "Літописі Самовидця", про що й сам Куліш признається в епілозі.
В основу роману також покладено козацький літопис Григорія Граб'янки про події в Україні 1663 року. Навіть прототипом одного з героїв романа — полковника Івана Шрама — був реальний історичний персонаж полковник Іван Попович.
Звернення Куліша до історії рідного народу не випадкове.
Ідеї національного відродження, народності і демократизму, що панували в середовищі патріотично настроєної української громадськості, ґрунтувались на історичному матеріалі та фольклорній стихії. Другим важливим чинником став романтизм, характерною рисою якого було звернення до історичного минулого. На початку XIX століття на історичну тему переважали твори поетичного жанру. Тому художнє втілення тем та образів української історії, зокрема козацької доби, в жанрі роману було актуальним завданням нашого письменства.
Чому п'єса так припала до душі глядачеві? Бо вона відображувала реальне народне життя, із яким кожен глядач стикався кожного дня. Навіть більше: кожен жив цим, тож, побачивши на сцені власні болі та переживання, зрозумів і полюбив це твір.
"Наталка Полтавка", як ми бачимо із заголовку, оповідає нам про долю звичайної української дівчини. Наталка працьовита і щира, чуйна і дотепна, розумна і �расива як зовні, так і душевно. Наталка щиро кохає Петра, вона віддано чекає на нього кілька років. Проте обставини тиснуть на дівчину, мати схиляє до шлюбу з іншим. Прекрасно описує автор і душевні переживання Наталки, і громадську думку, згідно з якою шлюб за розрахунком сприймається як цілком нормальне явище. Але найбільше захоплення викликає сила духу Наталки, яка не хоче коритися долі, хоче сама творити свою долю, здобувати своє щастя
Объяснение:
