Будь ласка до ть Пантелеймон Куліш.

Твір Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» мене дуже зацікавив. Перші ж прочитані сторінки викликали у мене щирий сміх, адже твір був дуже цікавий, захоплюючий та наповнений колоритом справжнього безтурботного життя дітей. І все це разом справляло враження, наче автор пишучи цей дитячий роман сам був у віці головних героїв твору Павлуші і Яви, настільки щиро були передані усі переживання та емоції головних героїв Всеволодом Нестайком. Усі пригоди, які відбувалися з героями цього твору, я переживала разом з ними, так само відчуваючи радість або сум, переживання або впевненість. Прочитавши цей твір, я дещо змінила свій погляд на життя, багато чого зрозуміла і навчилася багатьом людським цінностям, а саме: щирості у почуттях, відданості у дружбі, а ще не втрачати почуття гумору і пам’ятати , що будь-які проблеми завжди можна вирішити. Тому я раджу читати цей твір не тільки дітям, а й дорослим, бо саме в ньому ви можете знайти те, чого вам не вистачало у житті. 

З тексту вичитується одне: Юрій Дрогобич – це людина, яка передбачає, і він міг передбачити сучасний світ, щоб ось так собі сидіти з героєм в 1967 році у краківській кав’ярні і не дивуватися машинам чи «рукобілій» офіціантці з короткою спідницею. Адже в сюжет Котермак «заходить» надто звично, долає п’ять століть заради розмови, яка існує в одному місці (Кракові). Котермак сприйняв сучасне, як те, що вже відбулося, і він сам вже відбувся, але в своєму минулому. Та це дозволяє йому продовжувати існувати. Його спадок, його місто повертають його. Він відбувається знову та знову. Існує поза своїм минулим у майбутньому, яке «пророчив» завдяки зорям.