Художні засоби у творі "Сіроманець"

 «А на ліжку... ох, аж душно!.. / Білі рученята / Розкидала, роз­крилася... / Як квіточка в гаю, / Червоніє» (Дочка Лейби)• «Я сирота з Вільшаної, / Батька ляхи замучили, / А мене... боюся» (Оксана)• «Горілку, мед не чаркою — / Поставцем черпає, / А ворога, заплющившись, / Ката, не минає / / Орел сизокрилий» (М. Залізняк)• «До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, поки не охрип, співатиму, а охрипну — чарочку, другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову.» (Волох, Кобзар)• «Дрижить, ізігнувшись / Над каганцем: лічить гроші / Коло ліжка, клятий» (Лейба)• «Сирота.., сирота убогий: / Ні сестри, ні брата, нікого нема! / Попихач жидівський, виріс у порогу; / А не клене долі, лю­дей не займа» (Ярема Галайда)• «Ідіть, сини, погуляйте, / Пошукайте долі / Сини мої неве­ликі, / Нерозумні діти..

Жодна людина,котра прочитає оповідання М вінграновського "Гусенятко", не залдишиться байдужою. байдужою до долі гусенятка, до долі його батька, байдужою до природ и в цілому.
В оповіданні "Гусенятко" розповідається про історію народження маленького гусенятка. Воно народилося вже пізньої осені, коли всі птахи збиоалися у вирій. Старші братики й сестрички пташенятка вилупилися ще весною, а воно, чомусь, затрималось. Його мати, переживаючи за долю свого малюка, готова залишитися з ним зимувати. Адже саме воно не виживе. Але батько-гусак переконує її летіти, вирішивши самому залишитися з своїм дитятком.
У читачів кілька разів перехоплює подих від хвилювання за птахів. Хижі ондатри намагаються схопити гусенятко, щоб поласувати ним. А люди полюють на них, стріляючи з рушниці. Мимоволі замислюєшся над жорстокістю людей і милосердям  самих птахів. Вони не залишили своє маля напризволяще, не полетіли в теплі краї, тікаючи від холодів. 
Оповідання "Гусенятко" вчить нас доброти і милосердя. Воно дає нам зрозуміти, що тварини теж мають серце і почуття, і, на відміну від людей, вони не такі жорстокі.