Тема: вражаюча розповідь про те, як п’ятнадцятирічний Павлусь, зумівши подолати усі перешкоди, врятував свою сестру Ганнусю з поневолення після підступного нападу татар на рідне село.
Основна думка:
• уславлення мужності та звитяги козаків («справді лицарський народ ті козаки»);
• захоплення лицарськими рисами Павлуся («славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!»);
• засудження хитрості, підступності та жорстокості татар і українців-зрадників («ах, ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся», «ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара»).
Проблемні питання: добро і зло, батьки і діти, вірність і зрада, чесність та підлість, доброта і жорстокість, віра та зневіра, життя і смерть.
Рід літератури: епос.
Жанр: героїко-романтична повість.
Рік написання: 1907
Композиція твору.
Експозиція: розповідь про історію села вка та козацьку родину Судаків.
Зав’язка: напад на село татар.
Розвиток дії: від рук ворогів загинули дід Андрій та матір Параска, а сестра Ганнуся та батько Степан стали татарськими бранцями, порятунок Павлуся та його зустріч з козаками та братом Петром, козаки нападають на татарський кіш і рятують частину вчан, Семен Непорадний арканить татарського ватажка Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, зустріч батька зі синами, Павлусь відправляється на пошуки сестри, харциз Карий (Карим) продає хлопця татарам-крамарям, татарин-крамар Сулейман дарує хлопця слугою своєму синові Мустафі, який не злюбив вірного своїй вірі та непокірного Павлуся, хлопця чекає суворе покарання за невдалу втечу, щаслива поява мурзи рятує хлопця, він має план порятунку сестри.
Кульмінація: очікування приїзду сестри та щаслива зустріч.
Розв'язка: Девлет-Гірей знаходить Ганнусю, повертається з послами його син Мустафа-ага, Павлусь просить волю для невільника-друга Остапа Швидкого, Девлет-Гірей дотримує обіцянки, довгоочікувана воля.
Людям постійно необхідно нагадувати про те, наскільки важлива для кожного з нас природа і все навколишнє середовище. Щоб зрозуміти це, потрібно просто озирнутися навколо й усвідомити, що людство вже завдало величезної шкоди екології. Велика кількість тварин, рослин, інших видів живих істот назавжди зникла з лиця землі, і виною тому людина. Здається, представники багатьох країн вже стрепенулися і почали запроваджувати закони по захисту навколишнього середовища, але в той же час прогрес диктує нам необхідність вирубувати ліси, осушувати водойми тощо. На щастя, нагадування про важливість природи назавжди зберігається для нас в літературі, в тому числі й українській. Зокрема, нагадування це міститься і в прочитаних мною творах Бориса Харчука і Євгена Гуцала.
Найбільше з усіх прочитаних мною творів двох цих автором мене вразив твір «Планетник» від Бориса Харчука. У ньому розповідається дивовижна історія того, як природа-мати нагородила хлопчика надприродними здібностями, завдяки яким він зміг налагодити власне спілкування з природою, навчитися отримувати з неї користь. Але, на превеликий жаль, використовувати свій природний дар на благо людей Планетник так і не зміг. Злі і дурні люди розцінили його здатність змінювати погоду, спілкуватися з тваринами тощо як співпраця з силами зла, з самим дияволом. Через це Планетник був змушений зникнути, він так і не зміг навчитися приносити користь людям. Борис Харчук зміг показати всім своїм читачам, яким чином природа може обдарувати людину, дати їй все, щоб він був успішним у своїй взаємодії з навколишнім середовищем і міг витягати з неї користь, не завдаючи при цьому їй шкоди. На жаль, сучасні люди поки що не слухалися завітів українського письменника і шкодять природі-матері.
Досить трепетно ставився до природи й Євген Гуцало. Це відомо мені як по його біографії, так і за переліком його творів. Одним з прочитаних мною творів став «Олень Август». Так, в ньому не міститься велика кількість описів природи, але є певний натяк на те, що мати-природа людині приносить велику користь. В уяві маленького хлопчика, який мріяв зняти свій власний фільм, велику роль грали описи природи – рослин, тварин. Без них головний напевно не зміг би уявити все настільки барвисто, якби не був натхненний на це природою.
Завдяки українським письменникам ми можемо постійно переконуватися в тому, що мати-природа в усі часи відігравала важливу роль в житті людини. Звичайно, з цієї причини її потрібно берегти. Людина – невід’ємна частина природи. Втративши її, вона втратить себе і своє життя.
