Основні віхи життя пантелеймона куліша

• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ».

• «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».

• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».

• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».

• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»

• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».

Твір на тему: «Хто такий Чіпка – правдошукач чи злочинець?» за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»Головний герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного – Чіпка Варениченко. Ця людина бажала добитися справедливості для людей і мала право життєвого вибору, але вважала, що для досягнення своєї мети будуть гарними будь-які засоби. Чіпка прагнув добра і правди, але у своїй боротьбі пішов хибним шляхом, який, врешті-решт, і привів його до загибелі.З самого дитинства Чіпка мріяв бути господарем на власній землі, мріяв про життя, зовсім інше від того, яке бачив малим хлопцем. І коли йому та матері дісталися «днів на десять поля» після смерті далекого родича, Чіпка став справним господарем і його родині посміхнулося щастя.Можливо, через те, що Чіпка в дитинстві часто відчував на собі людську несправедливість, а можливо тому, що зазнав багато образ, коли несправедлива доля забрала в них отриману землю, він зламався. Чіпка вирішив стати на захист скривджених, бо зовсім втратив віру у правду і справедливість. Однак, хлопець поспішив, не розібрався в тому, хто насправді винен у стражданнях і бідах народу, та зненавидів усіх навколо. Спочатку свій розпач Чіпка намагався втопити у чарці, а потім й зовсім став на шлях грабунків.Коячи злочини, Чіпка вважав, що він не грабує багатих, а просто відбирає у них своє добро і рівняє їх достаток зі своїм. Не бажаючи відчувати себе злочинцем, саме цим переконував себе Чіпка у власній правоті. Лише на деякий час він утихомирився і навіть забезпечив спокійну старість своїй матері, коли одружився з Галею і зажив спокійним родинним життям. Але коли Чіпку вивели зі складу земської управи, кричуща несправедливість і болюча кривда знову вразили його серце. Вин вирішив, що «правда» панів гірше, ніж розбій і крадіжки. Тому усі його благородні наміри перекреслили грабунки, злочини, смерті ні в чому не винних людей. З часом Чіпка перетворився у «пропащу силу», якою його зробили «крива стежка» бунтарства і невміння знайти вірні шляхи боротьби проти кривдників і гнобителів.Отже, проблема вибору і невірні висновки перетворили Чіпку з правдошукача на злочинця. Слід сказати, що причини такої долі Панас Мирний вбачав у дитинстві і подальшому житті героя в умовах безправ’я українського народу і безкарності панства. В основу свого роману письменник поклав історію життя свого друга дитинства Чіпки Грицька, який був круглим сиротою і ще з дитинства зазнав багато лиха. Але, на відміну від героя роману, він став заможнім господарем не крадучи та грабуючи, а важко працюючи.На прикладі історії Чіпки Варениченка Панас Мирний застерігає нас від квапливості при виборі життєвого шляху, вчить нас бути розсудливими у своїх вчинках, ніколи не йти на компроміси з власною совістю і пам’ятати вічні людські ідеали та моральні цінності.