1. Секундантом Вітька Горобця був:
а) дід Свирид;
б) Причепа;
в) Жучок.
2. У свисті вона могла заткнути за пояс будь – якого чаплівського хлопця:
а) Галя;
б) баба;
в) Жучок.
3. Семисотсторінковий роман читав:
а) Галя;
б) Вітька;
в) Котигорошко.
4. Село, в якому відбувалися надії, називається:
а) Великі Чаплі;
б) Малі Чаплі;
в) Великі Луки.
5. Серенаду друзі співали біля хати:
а) Галі;
б) баби Хіврі;
в) голови сільради.
6. За інформацію про кохану Вітька Галя пообіцяла Котигорошку:
а) морозиво;
б) цукерки;
в) халву.
7. Баба Векла дала зілля від живота:
а) Федькові;
б) Галі;
в) Вітькові.
8. «Вона викине білий прапор»:
а) баба Векла;
б) мати Вітька
в)Галя
9. Городом йшла Галя із:
а) Грицьком Причепою;
б) Котигорошком;
в) Петром Білим.
10. У кобурі Грицька Причепи лежало:
а) кусень хліба і два помідори;
б)два кусня хліба і два помідори
в)морозиво

Українка Леся

Аналіз (паспорт) вірша "Хотіла б я піснею стати..." Леся Українка (1899 р.):

Тема: бажання ліричної героїні вірша стати піснею, яка була б відомою в усьому світі.

Ідея: возвеличення прагнення творити красу і дарувати всім щастя.

Основна думка: пісня допомагає кожному мріяти про щастя, радість, долати життєві труднощі.

Літературний рід — лірика.

Жанр — вірш.

Вид лірики — поєднання філософської та пейзажної.

Розмір вірша: тристопний амфібрахій

Мотиви — волелюбності та творчості; прагнення творити красу і дару­вати всім щастя.

Лірична героїня — людина, яка відчуває гармонію з природою та черпає в ній сили.

Ярослав Стельмах народився 30 листопада 1949 року у Києві, у сім’ї письменника Михайла Стельмаха. Ріс дитиною обдарованою, з різнобічними інтересами. З дитинства захоплювався спортом, музикою, іноземними мовами. Займався плаванням, потім гімнастикою, а з боксу і боротьби здобув навіть спортивні розряди. Грав на фортепіано, любив стельмах 13 гітару. З малих літ почав вивчати англійську мову і, варто сказати, не без успіху. Після закінчення середньої школи вчився в Київському інституті іноземних мов, потім в аспірантурі, займався перекладацькою діяльністю. “Я почав перекладати, – згадує Ярослав Михайлович, – іще навчаючись в Київському інституті іноземних мов. Спершу мене зацікавила книга, яку мені привезли з Канади. Автор її – перший в історії свого народу ескімоський письменник Маркузі. Книжка адресована дітям і цікаво, дохідливо розповідає про суворе, сповнене небезпек і тяжкої праці життя ескімоських племен. Звалася вона “Гарпун мисливця” і працював я над її перекладом з великим задоволенням”. На час закінчення інституту Ярослав мав уже декілька друкованих перекладів з англійської мови.