Василь Голобородько народився на Луганщині. Після закінчення школи майбутній митець працював на шахті, а потім навчався у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, далі у Донецькому університеті, з якого його відрахували через вимогу про впровадження викладання українською мовою. Після цього В. Голобородько працював на найрізноманітніших роботах.
Талановитий український поет В. Голобородько почав друкувати свої твори у 1964 році. У 1970 році у Сполучених Штатах була надрукована його збірка «Летюче віконце», а у 1988 році — поетична збірка «Зелен день». Книга поезій «Ікар на метеликових крилах» з’явилася у 1992 році, а збірка «Калина об Різдві» у 1992 році. Увесь цей час В. Голобородько вивчав український фольклор, використовував у своїх поетичних творах елементи народної творчості.
Поетична творчість В. Голобородька оживляла стародавній світ українських обрядів, пісень і казок. У своїх творах поет намагався осмислити наше складне життя, побачити в ньому своє місце і місце своїх сучасників, передати свої переживання і відчуття. В. Голобородько писав такі слова: «Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність, відображена в українській мові, є унікальною». Наприклад, у вірші «Ми йдемо» поет зобразив українців, які гордо йшли своїм віковічним шляхом:
«Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку».
Ствердження про те, що кожне українське слово прописане у літописах і проспіване в піснях, В. Голобородько стверджував і у вірші «Наша мова».
Відтворюючи красу української природи, поет зобразив незвичайну красу конвалії, яку відобразив у поезії «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой цього поетичного твору виходить на ріг вулиці для того, щоб роздати людям квіти, подарувати їм радість і поділитися з ними неповторною красою.
В. Голобородько щиро вірив і в те, що на свято Івана Купала рослини можуть розмовляти. Так, у поезії «Мова рослин» поет передав тиху розмову цілющого зілля:
«Сон-трава каже:
«Я — щоб дитині добре спалося».
Ранник каже:
«Я — щоб рани скоро гоїлися».
Розрив-трава каже:
«Я — відкриваю таємниці».
Взагалі, В. Голобородько — талановитий український поет, який добре розумів красу української природи, який щиро прагнув донести цю красу своїм читачам, який був справжнім сином свого народу і підтвердив це своїм життям та своєю творчістю.
1. Спірка, Стьопка, Толя — герої твору:
а) «Євшан-зілля»;
б) «Фелько-халамидник»
в) «Іван Підкова».
2. «Федько-халамидник» за жанром — це:
а) оповідання;
б) новела;
в) повість.
3. Як поводився Федько, коли батьки карали його за бешкети?
а) плакав;
б) обіцяв, що більше не буде;
в) мовчав.
4. Слово «халамидник» означає:
а) шибеник;
б) злочинець;
в) розбійник.
5. Де відбуваються події, зображені в оповіданні?
а) у селі;
б) в місті;
в) на хуторі.
6. Чий це портрет: «Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив на двір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима»?
а) Федька;
б) Толі;
в) Стьопки.
7. За що побилися об заклад Федько і Толя?
а) що Федько перейде на інший бік річки;
б) що Федько перепливе річку;
в) що Толя перейде по кризі на інший бік річки.
8. Хто врятував Толю, коли він опинився на крижині серед річки?
а) Стьопка;
б) Федько;
в) дядько.
9. Як Толя віддячив за свій порятунок з криги?
а) звалив всю провину на Федька;
б) взяв провину на себе;
в) зробив подарунок Федькові.
10. Лід на весні на річці…:
а) як скло твердий;
б) як олово;
в) як намочений цукор.
11. Хто пускав кораблики по вулиці під вечір?
а) Стьопка, Грицик, Спірка та інші хлопці;
б) Сергій, Стьопка, іван та інші хлопці;
в) Толя, Коля, Володя.
12. Головний герой твору:
а) Федько;
б) Стьопка;
в) Толя.
1 — б, 2 — а, 3 — в, 4 — а, 5 — б, 6 — в, 7 — в, 8 — б, 9 — а, 10 — в, 11 — а, 12 — а.
