відповідь:
без верби і калини нема україни (за твором м. вороного "євшан-зілля") і. микола вороний — творець поетичних шедеврів. (м. вороний — неперевершений майстер слова, автор глибоко патріотичних творів. "навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова, — слушно зауважує г. вервес, — вороний непересічні речі, які й зараз можемо сміливо віднести до його кращих надбань".) ii. святі почуття людини, оспівані у поемі "євшан-зілля". 1. наскрізна ідея твору. (через увесь твір проходить ідея любові до рідного народу, до своєї батьківщини, до місця, де ти пустив своє коріння. і горе тій людині, яка відцуралася свого народу і, потрапивши у чужу землю, забула рідне слово, материнську пісню, батьківські заповіти.) 2. образ ханського сина. (ні пісня колискова, ні розповідь про нещасного батька не розбудили в хлопцеві мрій про вільне життя. і лише ароматне зілля є йому згадати рідний степ, милу сторону, своїх батьків. він ніби прокидається від довгого сну, він розуміє: краще в ріднім краї милім полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій, ворожій в славі й шані пробувати! ) iii. актуальність поеми. (в образі ханського сина м. вороний зобразив тих українців, які забули, "чиїх батьків ми діти", тих, які мовчать і не мають сили вибороти крашу долю своїм нащадкам, тих, які шанують чужі звичаї і рідний край. закінчуючи поему, м. вороний ставить риторичне питання: де ж того євшану взяти, того зілля-привороту, що на певний шлях направить, — шлях у край свій
ответ:
объяснение:
дата подія 25 лютого 1871 лариса петрівна косач народилася
25 лютого 1871 року в містечку новограді-волинському. батько письменниці, петро косач, був освіченою прогресивною людиною, членом старої громади, близьким товаришем михайла драгоманова. мати, ольга косач, — відома в українській літературі письменниця під псевдонімом олена пчілка.
18 січня 1880 леся дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. вірш «надія».
1882 косачі переїздять в село колодяжне, що віднині стало їхнім постійним місцем проживання.
влітку 1883 лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор о. рінек оперував ліву руку, видалив кістки, уражені туберкульозом. у грудні леся повертається з києва до колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з матері леся вивчає французьку і німецьку мови.
1884 «конвалія», «сафо», «літо краснеє минуло». саме цього року з’явився псевдонім «леся українка».
1890 «contra spem spero». написала для молодшої сестри книжку “стародавня історія східних народів” (яка у 1918 році була видана, як підручник для школи)
1893 у львові виходить перша збірка поезій лесі українки — «на крилах пісень»
1899 вийшла й друга збірка «думи і мрії». березня
1907 леся українка переїжджає з колодяжного до києва. а в кінці березня разом з к. квіткою здійснила поїздку до криму, де зокрема побувала у севастополі, алупці та ялті.
7 серпня 1907 леся українка одружилася з климентом квіткою. жили в криму, де к. квітка одержав посаду в суді.
1907 завершено драматичну поему «айша та мохаммед», «кассандра», «на руїнах», «за горою блискавиці», продовжено роботу над творами «у пущі», «руфін і прісцілла»
1910-1913 останні роки життя л. косач-квітки пройшли в подорожах на лікування до єгипту й на кавказ. разом із чоловіком, климентієм квіткою, вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми. на звістку про важкий стан лариси петрівни в грузію приїхала її мати. то власне їй письменниця диктувала проекти своєї так і ненаписаної драми «на берегах александрії». символічне значення її творчості можна прочитати в молитві дітей до геліоса над манускриптами.
1911 «лісова пісня»
1912 поема «камінний господар»
1 серпня 1913 померла в сурамі у віці 42 років. похована на байковому кладовищі в києві
