Написати власне висловлення.
Прочитайте наведений текст.
У народі кажуть: яблуко від яблуні недалеко падає. Але ж є багато фактів, коли діти з неблагополучних родин досягали неймовірних висот, ставали шанованими людьми в суспільстві, і, навпаки, нащадки благородних і високоосвічених сімей опускалися на саме дно.
Викладіть Ваш погляд на цю проблему:
Що робить людину успішною?

Зимой была весьма теплая погода. Это почувствовали растения и почки на них начали разбухать. Калина, которая росла возле моего дома, особенно почувствовала теплоту. Она даже начала цвести. Когда я это впервые увидела, то не поверила своим глазам. Как такое может быть? - возникал у меня вопрос. И причем хочу сказать Отцвела она при таком холоде весьма быстро. И на ней вскоре уже виднелись зеленые ягоды. По дороге в школу я срывала эти ягоды и ела их. Как это было прекрасно. 
Но вскоре ударил мороз. И калина замерзла. А потом весной она уже не расцвела - засохла. Да какую она всё таки принесла жертву, для того чтобы порадовать нас своим зимним цветением! Мне её искренне жаль.

Тема: Зображення поетичного образу України, її краси її величі.

Ідея: Возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини.

Основна думка: Любов до України є єдністю з невід'ємних частин духовності людини

Жанр: Громадянська лірика.

Римування: Перехресне.

Віршований розмір: Амфібрахій.

Ідейний зміст твору.

«Любіть Україну!» — це палке слово поета, мовлене в радісну годину визволення української землі. В. Сосюра створив ліричний образ «вишневої України», який оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче на полотні вправного живописця. Сердечно, мовби в душу заглядаючи, звертається поет, зокрема, до кожного з нас і до всього народу:

Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди

Поет змальовує Україну, як «в світі єдину, одну», в зірках, у квітці, в пташині, у хвилях Дніпра — в тому вічному й нетлінному, що прийшло до нас крізь віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шумлять верби над ставами, сяють вогні електростанцій. Ми всотуємо українську пісню, думу, красу українських національних святинь, які нагадують золоті моря пшениці в неозорих степах, сердечно любимо Україну «у сні й наяву, любимо і красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну».

Український народ «своїми ділами» завоював пошану й повагу інших народів, і ми повік не забудемо звитяг славного лицарства запорізького, тих безсмертних оборонців нашого краю, нашого козацького роду.

Поет у творі звертається до всіх узагалі і до кожного зокрема. Анафора «Любіть Україну» робить вірш струнким і композиційно завершеним. Поетове слово звучить щиро й безпосередньо. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до юнака:

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, І сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, Коли ти не любиш Вкраїну!

Палким закликом-заповітом завершується високопатріотична поезія В. Сосюри:

Всім серцем любіть Україну свою,— І вічні ми будемо з нею.