— Томе!
Ані звуку.
— Де ж це він, шибеник, подівся, хотіла б я знати... Томе, озвися!
Ані звуку.
Стара жінка зсунула вниз окуляри й, дивлячись поверх них, роззирнулася по кімнаті; потім підняла окуляри на чоло й поглянула з-під них. Вона пішла до відчинених дверей, стала на порозі й повела оком по грядках помідорів, зарослих дурманом, — то був її "город". Тома не видно ніде.
Раптом позад неї щось шурхнуло, і вона обернулася — саме вчасно, щоб схопити за полу куртки невеликого хлопчиська й не дати йому втекти.
— А, ось ти де! Ти що там робив?
— Нічого.
— Нічого? А ти поглянь на свої руки. І на свій рот. Це що таке?
— Не знаю, тітонько.
— Зате я знаю. Це варення — ось що це таке. Сто разів тобі казала: не чіпай варення, бо шкуру злуплю! Ану дай мені оту лозину!..
Лозина зависла в повітрі. Здавалося, порятунку немає.
— Ой тітонько! Мерщій оберніться!
Стара рвучко обернулась і про всяк випадок сторожко підібрала спідницю. А хлопчисько миттю дременув геть
1)Народився 24 грудня 1876 року в містечку Новий Буг на Миколаївщині у селянській родині.
2)закінчив двокласну школу; в 1895 році закінчив Новобузьку учительську семінарію)
3)учителем
4)редактором в Києві, а потім у театрі М.Садовського.
5)Закарпатті (Ужгород)
6)для дітей
7)«Маленький горбань» та інші оповідання» 1912
8)7 лютого 1940 р.; поховали його на Ольшанському цвинтарі у Празі
9)педагог, митець, дитячий письменник, укладач книг
10)понад 30 книг: поезія, проза, драматургія
11)добру й справедливості, милосердю й гуманізму, здатності співчувати та переживати, оспівують дружбу.
